Самотність

Кожна людина самотня у безцільному існуванні на непотрібній планеті; є щось цілком абсурдне у її метушні та пристрастях. (…) Бажання володіти, домінувати, гонитва за новими враженнями та розвагами, все це врешті-решт неминуче веде до небуття. Навіть кохання повертається до нас примарним обличчям, об’єкт кохання, що старанно пеститься та леліється, як щось унікальне та неповторне, для того хто спроможний подивитися на нього тверезими очима, є ні що інше, як взаємозамінний атом, подібний до тисяч або мільйонів інших: навіщо тоді прив’язуватися до саме цього? Отже все начебто веде до позбавлення життя будь-якого сенсу, до пустоти навколо, до безцільного блукання та спотикання у безлюдному всесвіті, де міражі розчаровують та розсіюються. Все начебто підштовхує нас до нігілізму. Проте в самому епіцентрі небезпеки та самотності, людина має заново віднайти світ та себе у ньому. Людина отримає життя без сенсу, точніше кажучи, вона покинута у житті без сенсу: отже самій людині треба створити сенс життя." Тьеррі Молньє

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *