Роздуми на вершинах…

Здається, що гори втамовують нестримну жагу до поетичних образів. Дедалі більше людей виявляють в собі тягу до вершин і їх величного спокою. Від самого підніжжя, гори, як будь-які місцевості під владою дикої природи, кидають виклик нашій гордині, в яку так легко впасти, думаючи, що світ було створено людьми і для людей. Більшість з нас марнує більшість свого часу у світі людьми організованому, спроектованому і контрольованому. Хтось вже й забув про існування місцевостей, які не реагують на клацання пульта, котрі мають власний ритм і порядок буття. Гори лікують цю амнезію. Спілкуючись з силами вищими, за ті, до яких ми можемо звернутись, та борючись з віхами часу, які нам тяжко осягнути, гори розбивають нашу надмірну віру в речі, створені людськими руками. Вони змушують серйозно задуматись про плин наших днів та важливість життєвих схем. І я сподіваюсь, вони викликають почуття скромності в середині нас." Роберт МакФарлан

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *