Поважати того, хто не поважає інших ?

Те що ми знаходимо у приватному житті подружжя, або в компанії друзів, або тим більш в історії – це зовсім не поєднані «самосвідомості». Я ніколи не стикнуся обличчям до обличчя із свідомістю іншого, як він ніколи не зустріне мою. Я не є для нього, він не буде для мене чистим існуванням для себе. Ми по відношенню один до одного поруч розташовані істоти, визначені деяким типом стосунків із людьми та світом, деякою діяльністю, деяким типом відношення до інших та до природи. Звісно, чиста свідомість була б настільки природно невинною, що завдане їй насильство було б невиправне. Проте почнемо з того, що чиста свідомість знаходиться поза зоною мого впливу, я не зможу зашкодити їй, навіть якщо катуватиму тіло. Отже проблема насильства не актуальна по відношенню до свідомості. Вона актуальна тільки щодо свідомості з самого початку залученої до світу, а отже до насильства, та вирішується тільки поза межами утопії. Для нас існують тільки свідомості, що самі змішуються із ситуацією, яку вони усвідомлюють і не можуть скаржитися, що їх з нею насильно змішують і нехтують непідкупною невинністю глибини душі. Коли кажуть, що за всім є передісторія, просто мається на увазі, що кожна людина в своїх вчинках діє тільки від свого імені, може розпоряджатися тільки собою, проте залучає інших та розпоряджається ними, таким чином, що як тільки ми починаємо жити, ми втрачаємо алібі добрих намірів, ми те, що ми робимо по відношенню до інших, ми відрікаємось від права на пошану у якості прекрасних душ. Поважати того, хто не поважає інших, це врешті-решт їх зневажати, утримуватися від насильства по відношенню до насильника, означає стати його співучасником. Ми не обираємо між невинністю та насильством, ми обираємо між різними типами насильства. Насильство наша доля, бо ми його втілення."

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *