Нехай будуть хоч раптові шквали, хоч бурі, хоч мертві штилі…

Іноді ми згинаємося під занадто важким тягарем наших мрій, мрій стати завоювателями, першовідкривачами світу або святими, мрій, що здійснювалися Мермозом, Чингісханом чи Франциском Ассізьким. Не треба розчаровувати нас тим, що ми є лише такими, якими є. Наше життя є найзахопливішою пригодою, на яку ми спроможні. Ця пригода не є тривалою: тридцять, п’ятдесят, може, вісімдесят років, що потрібно пройти в суворості, оснащеним як вітрильник, що пливе у відкритому морі до зірки, яка є нашим єдиним притулком і єдиним сподіванням. І нехай будуть хоч раптові шквали, хоч бурі, хоч мертві штилі, але ця зірка завжди є. Без неї лишилось би тільки обплювати свою душу та вбити себе у відчаї. Але вона світить, і її пошуки, слідування за нею перетворюють людське життя в чудову пригоду, значно цікавішу, ніж завоювання світу чи ще якісь туманні ідеї. Така пригода нам по силах. Нам достатньо йти до нашого Бога, щоб стати нарівні з Безкінечністю, і це виправдає всі наші мрії." Гі де Ларігоді

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *