Закон нашого поступу

Отто Штрассер

Хтось скиглить через хаос і розпад, сумує з приводу занепаду та оплакує ідеалізоване минуле – а інші радіють через поступ і розвиток, святкують нечуваний початок Нового, Первозданного, Вічного, і як перші, так і другі не знають, що день і ніч, літо та зима довіку приходитимуть на зміну одне одному, і ранок та вечір, весна й літо – це етапи Переходу, із всією хаотичністю перехідних етапів.

Тому що таким є величний закон, який ми карбуємо та формулюємо, ми, які одночасно працюємо над його втіленням й оновленим історичним підтвердженням. Існує лише дві великих системи життя, що з самого початку буття змінюють одна одну: система Свободи (ідея індивіда) та система Єдності (ідея спільноти), або ж, користуючись термінами нашого часу, лібералізм і консерватизм.

Є в цьому й інший бік, що вказує на напрямок руху, коливання маятника між двома полюсами.

День і ніч, зима й літо лише задають ритм, згідно якого протікає життя у своїх трьох площинах – тілесній, душевній і духовній, які утворюють єдність триєдиного. Однаково й одночасно той чи інший ритм проникає в цю триєдину сутність – однаково й одночасно панує день, панує літо в тілесному, душевному та духовному, однаково й одночасно панує ніч та зима.

Тому ми визнаємо та сповідуємо закон триєдиної полярності.

Якщо хтось відважиться стверджувати, що день є потрібнішм за ніч, що літо важливіше за зиму – він не знайомий із цим законом та не зумів проникнути в його чарівну суть. Бо ж одне неможливе без іншого, обидва явища однаково важливі, корисні та прекрасні.

І все ж між ними завжди точитиметься боротьба, де завжди будуть перемоги і поразки, завжди буде народження й смерть. Щоранку світло сонця, що сходить, бореться з тінню ночі, щовечора ніч перемагає день, і щороку свіжі вітри проганяють зиму, а осінні буревії змінюють літо. Так є щодня, і так є щороку, і це важливо, правильно та прекрасно. […]

Згідно цього ж закону, система Свободи та система Єдності – лібералізм і консерватизм – вічно змінюють одна одну в постійній боротьбі, в якій кожна почергово перемагає – лише для того, аби в час свого повного втілення бути переможеною супротивником. […] Проте в цьому випадку час переходу займає довше, аніж зміна ночі днем та літа зимою, що не заважає йому бути таким же чітким, визначеним і однозначним. Якщо йдеться про точний вимір, вимальовується період в 140-150 років, за який маятник здійснює повний цикл між двома полюсами:

У 1640/45 роках Кромвелль провадив велику консервативну революцію до перемоги

У 1789/94 роках результат французької Революції визначив долю лібералізму

У 1935/40 роках німецька Революція викарбує профіль націонал-соціалізму на поверхні світу.

В один час і з однаковою силою ритм змін розгортається у трьох площинах життя: тілесній (економіка), душевній (суспільство) та духовній (культура). В системі Свободи, при пануванні лібералізму, можливий лише ліберальний уклад економіки, лише ліберальна наука про суспільство, лише ліберальне сприйняття культури – відповідно так само й за панування консерватизму.

Лібералізм неодмінно передбачає капіталізм, індивідуалізм та раціоналізм.

Консерватизм неодмінно передбачає соціалізм, націоналізм і містицизм.

Можна було б сказати і написати тисячі слів з цього приводу, надавши їм тисячі різних можливих форм, проте зміст вічно був, є і буде саме таким.

Розумієте тепер, в який час ми живемо? Хіба цей закон не робить хаос зрозумілим, темряву світлою, безглузде розумним і не озброює нас переможною силою таємниці, яка змусила мільйони загинути на Великій війні?

За вікном весна, друзі! Темрява лібералізму похитнулась, натиск капіталізму, розгубленість індивідуалізму, холод раціоналізму, які півтора століття визначали обличчя світу, яких спершу вітали як звільнення, а нині мільйон разів проклинають, як муку, доживають свого віку – лібералізм помирає!

Переможно здіймається нове літо, новий день, ставлячи мету, надаючи змісту, вказуючи шлях! Справедливість соціалізму, солідарність націонал-соціалізму, віра містицизму наповнять собою ХХ століття, повернуть життю зміст та мету, яких не знали безбожний світ і люди без коренів. Нині формою втілення цього є націонал-соціалізм, і ми, німці, станемо тими, в чиїх душах, серцях і тілах ця ідея стане дійсністю.

Таким є закон, згідно якого ми чинимо, який ми виконуємо, і який керує нами.

Цього хоче історія, цього хоче доля, цього хоче Бог.

National-Sozialistische Briefe, травень 1930 року

Переклав Юрій Михальчишин

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *