За економіку на службі людям

Ален де Бенуа, Шарль Шампетьє
Уривок з маніфесту “Французькі нові праві в році 2000″

Проти безжальної гонитви чинної економічної політики. За економіку на службі людям.

Аристотель розрізняв «ойкономію», чиєю метою було задоволення людських потреб і «хрематиску», кінцевою метою якої, є виробництво, заробіток і привласнення грошей. Промисловий капіталізм був поступово поглинений фінансовим капіталізмом, який ставив за мету отримання максимальної виручки в короткостроковій перспективі, що завжди йшло на шкоду стану національних економік і довготерміновим інтересам народу.

Це метаморфоза була спричинена легкодоступністю кредитів, всюдисущими спекуляціями, випуском, нічим не підкріплених паперових грошей, поширенням погрузання в боргах окремих людей, компаній та держав, панівна роль міжнародних інвесторів, пайові інвестиційні фонди, що постійно прагнуть дістати спекулятивний прибуток, тощо.
Всюдисущість капіталу дає змогу фінансовим ринкам контролювати політику. Економіка стає невизначеною і навіть нестійкою, а тим часом велетенські фінансові бульбашки лускають час від часу, посилаючи шокові хвилі крізь всю фінансову мережу.

Окрім цього, економічна думка викладена в математичних формулах, які претендуючи на науковість, відкидають всі чинники, які не можуть бути кількісно виражені. Таким чином, макроекономічні індекси (ВВП, ВНП, рівень економічного зростання, тощо) нічого не свідчать про справжній стан суспільства: стихійні лиха, аварії чи епідемії розцінюються як позитиви, оскільки вони стимулюють економічну активність.

Стоячи перед лицем гордовитого багатства, спрямованого виключно зростання за рахунок ще більшої капіталізації нерівностей та страждань, які воно ж саме і породжує, першочерговою вимогою постає потреба повернення економіки на службу звичайним людям і якості їхнього життя. Перші кроки мають включати: встановлення, на міжнародному рівні, податку на всі фінансові транзакції, скасування боргів країнам Третього світу, та докорінний перегляд всієї системи економічного розвитку.

Перевагу слід надавати самодостатності і потребам внутрішнього, національного і регіонального ринків. Потрібно покласти край міжнародній системі розподілу праці. Місцеві економіки мусить бути звільнено з під диктату Світового банку та МВФ.

Екологічні закони слід впровадити на міжнародному рівні. Мусить бути знайдено вихід з подвійного глухого кута: неефективних державних економік з одного боку, та гіперконкурентних ринково-орієнтованих економік з іншого, шляхом підсилання третього сектору (партнерські структури, спільноти на взаємних началах та кооперативи) , а також автономні організації взаємодопомоги, засновані на спільній відповідальності, добровільній участі та принципі неприбутковості.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *