Hot! За багатонаціональне населення…

Робер де Ерт

«Корінне населення» – яке іноді називають «місцеве» або «племінне» – на сьогоднішній день складає близько 350 мільйонів людей з більш ніж 5000 народностей. Іноді про них згадують в новинах: інуїти Канади, бушмени Калахарі, папуаси Нової Гвінеї, батва (пігмеї) центральної Африки, аборигени Австралії, яномамі Бразилії та Венесуели, намбіквара Мату Гросу, ага Бірми, якути Сибіру, туареги Алжиру та Марокко, масаї Кенії, хмонги В’єтнаму, айну Японії, карени Бірми, пенани Борнео, саамі крайньої європейської півночі, американські індіанці Гаяни. Як вірно писали Жан Малорі, Люсьєн Бодар або Жан Распай, по традиції, що йде від Монтеня до Леві Страуса, їх майбутнє, в кращому випадку, це майбутнє етнічної та культурної меншості. Проте актуальна тенденція значно гірша: від двадцяти до тридцяти мов або діалектів зникає щороку.

Будь-який народ є під загрозою за визначенням. А ці особливо: вони стали жертвами найсильнішого «зіткнення цивілізацій» за весь хід історії, зіткнення з західною моделлю. Впродовж століть вони пережили спочатку патерналізм місіонерів, потім збройний вогонь армійців та матеріальний інтерес торговців. Вже 2000 років Захід невпинно воліє навертати, асимілювати, нав’язувати. Він зруйнував душі, відняв землі, колонізував уявне, знищив систему вірувань. Він зробив це, тому що непохитно вірив: все, що він несе – це найкраще, і він є кращим того втіленням. Таким чином було винищено природні середовища, місцеві традиції та вкоріненні вміння. Захоплення землі, вирубка лісів, забруднення, захворювання, алкоголь та телебачення знищили все інше.

Це не романтизм, не потяг до екзотики змушує нас цікавитися цими народами, і не життєва концепція відмови від власного майна. Це скоріш чітке усвідомлення, що за традиційним світосприйняттям, тотального розділення між людьми бути взагалі не може: тільки принцип спільної приналежності може заснувати «космічну» гармонію.

Дві протилежних точки зору загрожують цьому принципу: ксенофобія та універсалізм. З одного боку, ті, хто хваляться, що ніким, крім себе та нічим, крім свого (що й є принципом індивідуалізму) не цікавляться, з іншого, ті, кого люди взагалі цікавлять тільки за принципом схожості. Коли любов до «своїх» стає приводом для приниження або заперечення якостей інших, приводом для відмови від того, чому вони можуть нас навчити, панує ксенофобія: так ми надаємо собі право ліквідувати інших. Втім універсалізм становить не меншу загрозу для людського життя, тому що він гарантує права і свободи тільки наверненим, тим, хто погодився прийняти панівну модель. Він вимагає від Іншого перестати бути Іншим, тому що не хоче в ньому визнавати нікого, крім Такого самого. Отже, природне явище інакшості має вести не до заперечення або асиміляції, а навпаки до визнання та взаємності. Культури є взаємопов’язані організми, а не окремі планети. Один та Численне мають об’єднатися в єдиному русі. Інакшість це досить позитивна противага ідеології Однаковості.

Етноцид не завжди брутальний. Існує багацько інших засобів позбавити народ його сутності: політичне домінування, безконтрольна імміграція, культурна гегемонія, асиміляція. У свій час це й трапилось з вандейцями на противагу сіу та ірокезам. На сьогоднішній день по своєму під загрозою яномамі, бербери, тібетці, і палестинці також.
Існує також інша причина цікавитися народами, що знаходяться у небезпеці. Дуже часто ці народи зуміли втримати те, що ми й самі знали колись, проте зберегти не змогли. В них залишився космічний та холістський (цілісний) світогляд, коли поняття традицій, спільноти, клану ще не втратили свого сенсу. Етика честі, система справедливої помсти, родові групи, дух гостинності, обряди ініціації та ритуали переходу, це їх світогляд. Світ, де земля священна, де слово зобов’язує більше, ніж документ, де тварини наші брати, де справжні цінності не купуються і не продаються. «Подобається нам ця ідея чи ні, пише Тедді Голдсміт, місцеві народи є хранителями справжньої мудрості у своєму зв’язку із космосом». На найменшому африканському ринку більше справжньої органічної соціальності, ніж в будь-якому західному супермаркеті, що є відбитком сучасного нігілізму.

Людство завжди було різноманітним. Саме ця різноманітність зараз під загрозою. Показове руйнування світу суспільством одержимим ідеєю «розвитку» має таку перспективу, що «прогрес» стане боротьбою проти природи, забуваючи, що природні системи підтримують порядок сукупностей, частиною якого вони є. Із загальною глобалізацією, здається в світі є місце лише для одного єдиного світу. Але глобалізація відроджує ідентичність, як вигнання відроджує любов до батьківщини. «Життя іншого поряд з іншим, – каже Ганс-Георг Гадамер, це найважливіше завдання людства, як в мікроскопічному, так і у вселенському масштабі.» Біологічна різноманітність бере початок з людської різноманітності, отже з соціальної різноманітності.

Народи, що зараз у небезпеці, це не «благородні дикуни». Тим більш вони не з кам’яної доби, не «відсталі» і не «примітивні», не свідки пройденого етапу історії, в них просто відмінна від інших культура і інший засіб життя, який так само, як і ці народи, є носієм майбутнього. Ось чому вони потрібні нам. Вони намагаються вижити, коли ми вважаємо, що живемо, тоді як в усьому, що є насправді найважливішим у житті, ми стали біднішими за них.

Часопис «Елементи, липень 2003»

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *