Hot! Євгеніка?

Незважаючи на сучасні асоціації з правими загалом та німецьким націонал-соціалізмом зокрема, витоки сучасного євгенічного руху можна прослідкувати до лівацького напряму в лібералізмі. В Сполучених штатах на зорі ХХ століття, євгеніка пропагувалась з економічних міркувань ліберальними прогресивістами. Томас К. Леонард зазначає:

«суворе євгенічне сортування груп людей на гідні і нікчемні класи суттєво надихнули трудову та імміграційну реформу, які стали відмінними прикметами Доби прогресу. Економісти-реформатори цієї доби захищали ексклюзивне трудове та імміграційне законодавство на підставі прагнення позбутись нездалих робітників, яких вони нарекли «паразитами», «непрацездатними», «низькооплачуваним поріддям» та «покидьками промисловості». Усунення нездалих, за їх міркуваннями, мало б піднести передових, найбільш гідних робітників». [1]

Після Другої світової війни, євгеніка набула більш універсалістської, гуманітарної форми, найбільш наглядної в ідеях світового уряду «Нового світового порядку», що лягли в онову ООН.

Ось, що казав про універсальну культуру гуманізму, євгеніст і засновник ЮНЕСКО Джуліан Хакслі:
«мусить існувати… науковий гуманізм, який полягатиме в застосуванні науки для забезпечення значної частини матеріальної бази людської культури, а також впровадження наукової теорії і практики в інші види діяльності людини.»[2]

Цей гуманізм, який має ґрунтуватись на ідеї еволюції [3], є неперервним [4], і спрямованим на хіліастичну утопію. Механізмом для досягнення цієї мети, за Хакслі має стати євгеніка:

«Важливо… щоб євгеніка була цілковито внесена в рамки науки, оскільки… в недалекому майбутньому проблема вдосконалення середньостатистичної людської істоти може стати нагальною; і це може бути досягнуто завдяки застосуванню здобутків істинно наукової євгеніки». [5]

Існує проблема розуміння зла, оскільки модерний розум не здатен осягнути значення страждань, хвороб й патологій з точки зору всієї сукупності прогресистського світогляду, в той час як модель зла в традиції має своє місце, інакшими словами, може бути осягнута на мета рівні.

Ґ.К. Честертон повністю збагнув прогресивістські витоки сучасної євгеніки,і що німецький націонал-соціалізм був радше частковим, а не цілковитим застування євгенічних принципів, хай навіть за фасадом традиціоналізму. Честертон твердить:

«Расова пиха гітлеризму й ідеї Реформації суть кровними родичами; оскільки вона розриває Християнський світ і поглиблюють всілякі поділи в ньому; будучи фаталістською, як і кальвінізм, вона робить гідність залежною не від вибору, а від вибраності; будучи цезаро-папістською, вона ставить Державу над Церквою, як цього прагнув Генріх VIII; будучи аморальною, вона вчить новій моралі на зразок євгеніки та стерилізації; будучи суб’єктивною, вони підлаштовує первинні факти під людські забаганки, як то вимагаючи германських богів, чи торочачи, що католицьке вчення не пасує германському характеру, це звучить наче Сонячна система не пасує честоріанському смаку. Не побоюсь сказати, відтак, що ця катастрофа в історії були спричинена єресями.» [6]

Андре Пічот перетинається зі мною в своїй аргументації щодо буржуазного походження євгеніки, як також із Честертоновою точкою зору, що вона є одним із секулярних виявів Реорфмації. Він пише:

«Буржуазні порядки, в свою чергу, були в тій чи іншій мірі секулярними або протестантськими. Кальвінізм дав їм релігійне оформлення розглядаючи суспільний успіх як ознаку божественної обраності та благодаті. Меритократія може таким чином спиратись не тільки на біологічну вищість, але і на божественну обраність такого виду (теорії Гальтона, насправді, описувались як «біологічний кальвінізм»)… Божественна обраність проявляється в і через біологічний добір, так само як і через суспільний успіх. Природнє право стає відтак правом божественним, але з досить таки іншої точки зору ніж це сприймалось аристократією.» [7]

Євгеніка є мисле-формою посталою з осаду протестантизму, але не визнаною за таку її пропагандистами, оскільки вона була вже вирвана з метафізичних рамок, частиною якого була концепція відпочатково, хоч і становила собою розширення початкових установок. В античному світі, таке ідеологічне нагромадження, що виникло в часи, які Е.Р.Додз назвав ерою грецького шаманізму та пуританства. Він же зазначав:

«нова система вірувань вкрай рідко затирає систему, що існувала раніше: або ж старе живе як один з елементів нового – іноді в невизнаній і напівсвідомій формі – або ж обидва існують пліч-о-пліч, і попри логічну не сумісність, одночасно сприймаються різними або іноді одним й тими ж особами». [8]

Євгеніка, таким чином, стає написаною релігією людей з ряду «… раціональних моралістів, які вбачали у науці приписане спасіння для суспільства». [9]

Честертон твердить, що ця нова не знана релігія стала «… віровченням, що вже на ділі збирає десятину і захоплює школи; віровченням, що нав’язується поборами та темницями, віровченням, що наділі проголошується не у проповідях, але в законах, і поширюється не паломниками, а поліцаями; це віровчення є величезною, але суперечливою системою ідей, що починаються в еволюції, а завершуються на євгеніці. Матеріалізм наділі став заснованою нами церквою, на яку зіпреться уряд для переслідування єретиків.» [10]

Всім трьом виявам ідеї модерну властивий спільний одновимірний погляд на складові людської особи. Для соціобіологів, людина це просто машина з м’яса, кожна дія якої визначена генетичними чинниками; ліберали твердять, що особистість формується через економічні умови, а комуністи, слідом за Ламарком, розглядають людину як чистий продукт середовища. Честертон ніколи не писав про Кодряну та про його особливу християнську форму бойового анти модернізму, але можливо, він би погодився з тим, що я назвав холістським [цілісним – прим.пер.] розуміння людськості від Кодряну (і св.ап.Павла), що включає в себе тіло, розум і дух, а також його розуміння аристократії не як біології чи достатку, але як суму чеснот. [11]

Деякі схильні до біологічного редукціонізму націоналісти сьогодення нещиро, а може через власне невігластво хибно витлумачили еволюціоністську теорію, коли витворили свою телеологію і скористались нею для обґрунтування планів євгенічної політики. Еволюція не має «спрямування» від «гіршого» до «кращого», така постановка цінностей стає беззмістовною, коли хтось не вважатиме обов’язковим критерієм для передачі генів фізичне здоров’я, рівень інтелекту чи довгожительство [12] – ознаки які суть єдино можливими цілями для життя, якщо послухати провідних мислителів-еволюціоністів. Праві євгеністи припустились логічної хиби двозначності термінів, коли вжили загальне значення слова «придатність» замість технічної семантики цього абстрактного іменника в разі його вживання в контексті еволюційної теорії. Майкл Ґреґорі пояснює: «Ми часто чуємо, що природній добір описують як «виживання найбільш придатних». Слово «придатний» в біологічному контексті значить «здатний до продовження роду». Це ніяк не стосується фізичних здібностей чи сили». [13]

Істинність світогляду, в решті решт, з еволюціоністської точки зору не може мати жодного значення, існують просто ідеї застосовні чи ні.[14] Знаний філософ Альвін Платінга розвинув цю концепцію твердячи, що ми немає жодного іститного приводу довіряти наших когнітивним здібностям взагалі;а тому, беручи до уваги, те що вони не заслуговують довіри, чи ж буде істинним еволюційний натуралізм. [15]

Можна зауважити, що соціальна ізоляція в якій опинились націоналісти-євгеністи в стані найменш придатних до розмноження, враховуючи тиск суспільного добору на лібральному Заході. Бо ж насправді конформісти, а не політичні маргінали, розглядаються як найбільш підхожі партнери.

Честертон представив виклик з боку радикального ідеологічного перегляду, здійсненого європейськими націоналістами та ідентитаріанцями з школи, що присвячувала всю увагу питанню «крові». Він мабуть сказав би щось на зразок: «Чи ви, панове, справді висуваєте якусь сміхотворну ідею, про те, що спородження собору в Шартрі можна звести суто до генів?». Оскар Вайльд написав у передмові до свого «Портрета Доріана Ґрея», що «всі види мистецтва є досить таки даремними» і в термінах еволюції спрямованої євгенікою це твердження набуває особливої доречності, адже мусимо погодитись, що найпрекрасніші риси європейської культури суть надлишковими, з огляду на питання виживання та придатності. Європа, таким чином, може стати просто кріолабораторією сперми та яйцеклітин, а великі витвори літератури, мистецтва та архітектури можна вкинути в топку.

Автор: Джон Вільям Говелс

Примітки:

  1. Thomas C. Leonard, Retrospectives: Eugenics and Economics in the Progressive Era, http://www.princeton.edu/~tleonard/papers/retrospectives.pdf p.207
  2. Julian Huxley, UNESCO: Its Purpose and Its Philosophy, http://unesdoc.unesco.org/images/0006/000681/068197eo.pdf p.5.
  3. Ibid. p.7.
  4. Ibid. p.8.
  5. Ibid. p 38.
  6. John J.O’ Conner, The Ave Maria: July to September 1935, http://books.google.co.uk/books id=WdJMx8GdEx0C&printsec=frontcover#v=onepage&q&f=false p.409
  7. Andre Pichot, The Pure Society: From Darwin to Hitler, (London:Verso, 2009) pp.45-46
  8. E.R. Dodds, The Greeks and the Irrational, (Berkeley: University of California Press, 1968) p.179.
  9. G.K. Chesterton, Eugenics and Other Evils, http://www.gutenberg.org/files/25308/25308-h/25308-h.htm
  10. Ibid.
  11. John Howells, Codreanu, Church and State, in Troy Southgate (Ed.) Codreanu: Thoughts and Perspectives Volume Five, (London: Black Front Press, 2011) pp. 54-65.
  12. http://evolution.berkeley.edu/evolibrary/misconceptions_teacherfaq.php#b5
  13. Michael Gregory, Biology 101 Lectures, http://faculty.clintoncc.suny.edu/faculty/michael.gregory/files/bio%20101/bio%20101%20lectures/Natural%20Selection/natural.htm
  14. Keith E. Stanovich, Who Is Rational?: Studies of individual Differences in Reasoning, (Marwah, Lawrence Erlbaum, 1999) p.20.
  15. Alvin Plantinga and Michael Tooley, Knowledge of God, (Blackwell, 2008) pp.33-34.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *