Це сам дух дружби…

Тому що екстравагантність противників фашизму полягає, перш за все, в цьому повному незнанні фашистської радості. Радості, яку можна критикувати, радості, яку можна оголосити пекельною та відразливою, якщо вам так подобається, але радості. Молодий фашист, якого підтримує його рід і нація, гордий за своє дуже тіло, холодний розум, який з презирством відкидає порожні блага цього світу, молодий фашист в своєму таборі оточений мирними товаришами, які можуть стати військовими побратимами, молодий фашист який співає, який марширує. Який, працює, який мріє, він перш за все радіюча істота. Перед тим, як її судити, потрібно знати, що вона існує, і що сарказм її не заткне. Я не знаю, чи буде ХХ століття «століттям фашизму», як стверджував Муссоліні, але я знаю, що ніщо не завадить фашистській радості заволодіти людьми через почуття і розум.

Однак, для нас фашизм не просто політична доктрина. Він і не був економічною доктриною. Він не був імітацією того що відбувалось за кордоном і наші сутички з іноземними фашистами лише краще переконували нас в нашій національній своєрідності. Але фашизм є духом, нонконформістським духом в якому є частки антибуржуазного. Цей дух противиться упередженням, як і классовим так і іншим. Це сам дух дружби, який ми хотіли би підняти до висоти національної дружби.

Робер Бразільяк

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *