Три жовтні

У цьому жовтні, який вже добігає кінця, ми згадуємо річниці трьох подій, які принесли в світ полум’я, і звелись як дороговкази у титанічній битві, яка і є історією нашого сторіччя.

У XX столітті відбулись три події трансцендентної важливості для світу в цілому, і для Аргентини зокрема, кожна з яких відбулась у жовтні, і які ми вирішили згадати в цьому номері «Бастіон». Перша з цих подій являє собою важливий дороговказ у сходженні на престол Світового Розпаду: ми маємо на увазі більшовицьку «революцію», що відбулася 25 жовтня 1917 (за російської календарем), коли найбільша країна світу, що знаходилась тоді в стані війни, була захоплена та перетворена «росіянами» більшовиками у в’язницю, більш відому як Радянський Союз. У жовтні 1917 року, більшовизм, очолюваний Лєніним, Троцьким, Камєнєвим, Молотовим та іншими особистостями мав у своєму розпорядженні не тільки фінансову, а й політичну та пропагандистську підтримку міжнародного капіталізму, тим самим ще раз довівши, що обидві системи – міжнародний капіталізм і міжнародний комунізм симетрично доповнюють один одного і знаходяться в підпорядкуванні у генерального штабу синархії. З тих часів, Радянський Союз, це «революційне крило» Світового Розпаду, яке не припиняє свого зростання і посилення, завдяки різнобічній допомозі, які йому пропонує його капіталістичний посіпака. Сьогодні він перетворився у могутнє джерело випромінювання війни, яке Світовий Розпад нав’язує всім західним народам.

Незабаром після того самого 1917-го року, Західна Європа відреагувала на цього червоного монстра і Першу світову війну, яка щойно закінчилась першою в Європі дійсно національною та соціалістичною революцією. Честь прийняти її здобула Італія, де вона теж відбулася в жовтні.

Це сталося 28 жовтня 1922-го, коли Беніто Муссоліні з його чорносорочечниками зробив свій історичний Похід на Рим. Тоді, за фашистського режиму, Італія зв’язала себе з його честю і його долею. У свою ж чергу він подав іншим народам Європи натхнення на знищення міжнародного комунізму і його посіпаку, міжнародний капіталізм.

У цих двох «Жовтнях» історичної світової трансцендентності – символи двох сил, повністю протилежних і непоправно непримиренних. Ми можемо вважати їх символами титанічної метафізичної Битви XX сторіччя: революція, яка прагне зберегти і зміцнити Природний Порядок від руйнування, що прагне цей Порядок розкласти. Західна здорова і вільна людина проти інтернаціоналізації та бастрадизаціі мас під азіатськими ідеологіями; працю проти капіталу; дух проти матерії.

Потім, у якості образу цієї великої всесвітньої боротьби, він з’явиться тут, в Аргентині, третій «Жовтень» трансцендентної важливості для нашої Батьківщини, який, як ми впевнені, ще покаже свою важливість і для історії всього світу. Отже, заледве капіталістичні «союзники» і інтернаціональні марксисти знищили націонал-революційну Європу в 1945-му, вона з’являється в Аргентині 17 жовтня 1945-го, національна революція укоріненого в традиційному європейському націонал-революційному дусі хустисіалізму, очолювана генералом Хуаном Домінґо Пероном.

І відразу ж повернувся і старий ворог. У всьому світі цей капіталістичний і комуністичний ворог автоматично називав себе демократичними «союзними силами» (Вашингтон, Лондон і Москва), колись поділили світ в Ялті. Тут, в Аргентині цей же ворог прийняв форму «Демократичного союзу», на чолі зі своїм наставником, американським послом Спруільє Барденом, допомагаючи комуністичній партії і заодно радикалам, консерваторам, лібералам і соціалістам, якими була заповнена аргентинська політична сцена, цілком перебуваючи в руках супротивника.

Як і у всьому світі, розподіл сил всередині нашої країни був однаковим: з одного боку синархістські капіталізм і марксизм, що орудували в суспільстві (під вивісками «союзних сил», «демократії» і «демократичного союзу»), і здоровий, мужній, гордий і працелюбний дух народів національного і революційного Заходу з іншого. Те, що відбулося в Італії та Іспанії в 20-ті роки, а в Німеччині в 30-ті, взяло вгору в Аргентині в 1945-му.

Поглянувши на ці трансцендентні факти, спостерігаючи за величезним просуванням, якого ворог досяг у всьому світі, зануреному їм у ванну крові, розкладу і занепаду, ми повинні усвідомити, що посеред цієї занепадницької ери наша Батьківщина – останній бастіон оборони від цього злорадного тисячолітнього ворога. Доля цілого світу знаходиться в наших руках. Дай Бог нам силу, твердість і віру боротись з честю і вірністю!

Адріан Сальбучі

Джерело: «Los Tres Octubres»: «Bastion», Рік 1, Номер 1, стор 1, жовтень / листопад 1984

Про автора: Адріан Сальбучі (Adrián Salbuchi) – аргентинський націоналістичний мислитель, письменник і дослідник, що спеціалізується на аналізі політичних та економічних структур влади та фінансуванні глобалізації. Автор книг «Мозок світу: приховане обличчя глобалізації» (2003), «Аргентина: фінансова колонія?» (2002), «Друга Аргентинська республіка: основний дороговказ XXI століття” (2001).; «Пророк залізного віку: інтерпретація ранньої творчості Ріхарда Ваґнера »(2003),« Світовий уряд: політика і влада в XXI столітті »(1995)

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *