Традиція і революція

За що ми боремось? Кожен політичний солдат мусить поставити це питання. Ми схильні дати, суперечливу на перший погляд, відповідь, що боремось за Традицію і Революцію.

Традиція

Передовсім, не слід плутати Традицію з традиціями, тобто звичаями та звичками.

Традиція являє собою сукупність знань високого порядку про Буття та його вияви в цьому світі, що залишились нам у спадок від минулих поколінь. Традиція стосуються не того, що дане в просторі та часі, але того, що існує завжди. Вона містить в собі розмаїття форм – традицій – лишаючись єдиною за свою сутністю. Слід не сплутати її з певною релігійною традицією, оскільки вона покриває всю суму можливих видів людської діяльності – політичної, господарської, суспільної, тощо…

Слідом за Жозефом де Местром, Фабре д’Оліве, та особливо Рене Ґеноном, Юліус Евола говорив про «примордіальну традицію», яка, історично, уможливлює міркування про дійсні витоки всієї множини традицій. Він звертається до «Гіперборейської традиції», що прийшла з Крайньої Півночі, і знаходилась на початках теперішнього циклу цивілізацій, зокрема індоєвропейських культур.

На думку Еволи, «цивілізація або суспільство є традиційним, коли керується принципами, що виходять за межі просто людського та особистісного, коли всі його оформи сходять згори, і коли як єдине ціле орієнтується на те, що є вищим». Традиційна цивілізація, отож, спирається на метафізичні підвалини. Вона характеризується визнанням порядку вивищеного над всім людським та умовним, присутністю і владою провідних верств, які черпають з цього трансцендентного задуму принципи потрібні для заснування ієрархічно обумовленої організації суспільства, для освітлення шляху в напрямку вищих знань, і врешті для надання життю вертикальної спрямованості.

Сучасний світ, за Еволою, є протилежністю до світу Традиції, що втілився у дві великі цивілізації – Заходу та Сходу. Вони були позбавлені невігластва щодо всього вищого за людину, нашої всезагальної десакралізації, матеріалізму, мішанини станів та рас.

Революція

Щодо терміну «революція», слід також повернутись до його подвійного значення. В теперішньому розумінні, яке є найпоширенішим, революція означає раптову і насильницьку зміну влади в державі. Французька революція і Російська революція 1917 року яскраві тому приклади.

Однак, за своєю первісною суттю, революція не означала руйнівницької діяльності чи переворотів, а натомість повернення до початкової точки і рух зосереджений навколо осі. Відповідно, в астрономічних термінах, революція зірки в точності означає її аксіальний рух, рух навколо свого осереддя, що обмежує відцентрову силу зірки, таким чином, убезпечуючи її від втрати самої себе в безмежному космосі.

Сьогодні, однак, ми перебуваємо на кінці циклу. Із занепадом станової системи – поступовим скочуванням влади донизу згідно Традиційної ієрархії чотирьох функцій – від влади духовних володарів до військової аристократії, відтак до торгівців, і врешті до мас. Це є Залізним віком, індо-арійською Калі-юґою, Темною добою занепаду з властивим їй пануванням чисельності, кількості, маси, необмеженої гонитви за виробництвом, прибутком та матеріальним достатком.

Таким чином, бути прихильником Революції нині означає прагнути повернення Європейської цивілізації до первісної початкової точки, її відповідності цінностям та принципам Традиції, що трапиться, скажемо словами Джорджіо Фреди, шляхом «дезінтеграції існуючої системи», «антитези традиційного світу якого ми прагнемо».

Едуард Рікс
Переклад з англ. мови: ОБ
Джерело: http://www.counter-currents.com/2010/10/tradition-and-revolution/

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *