Темно-зелений романтизм

Тасманійські НА

Нещодавне викриття консенсусу щодо «рукотворного глобального потепління» завдало непоправної шкоди екологічній справі. Цей скандал є прямим наслідком узурпації руху за охорону навколишнього середовища радикальними ліваками (і будь-ласка зауважте собі, що під терміном «ліваки» ми розуміємо виключно нинішніх глобалістських лівих, а не лівих старої школи, що вимагали всього-на-всього справедливості щодо робітників). Ліваки причепили свій вагон до теорії «рукотворного потепління», оскільки це пречудовим чином виправдовувало їх заповітну мету щодо встановлення світового уряду. В результаті вся екологія обмежилась справою «викидів вуглецю».

Тим часом, в Німеччині Партія зелених здається зовсім закинула свою турботу про світ природи, натомість зосередивши всю свою увагу на політично коректних справах, наприклад на підтримці бомбардувань Белграду (звісно всі ті серби, ну думку провідників німецьких «зелених», мали бути вбитими суто з «гуманних» міркувань)

Зелений рух, що почав свою діяльність зі шляхетних намірів, був явно захоплений глобалістами зсередини. Прийшов час для істинних захисників довкілля перевірити, хто очолює їхній рух, і визначити скільки шкоди було йому завдано лівими зайдами.

На наш погляд, захоплення екологічного руху ліваками завдало невимовної шкоди не тільки в тому, що вся екологія скотилась виключно до голослівних заяв про «викиди вуглецю», але й відштовхуванню пересічних людей від нього через штучне прив’язування справи збереження довкілля до існуючих явищ, з якими багато людей не погоджуються (напр. «прогресизм», зростання всевладдя держави).

Сила та краса

Істиною є те, що незаймана природа потрібна нам не тільки тому, що вона виконує утилітарну функцію «стічної труби» для вуглецю (який все ж огидний термін!), але і тому, що саме вона дає нам можливість вирватись з мирського життя. Ми потребуємо безлюдного світу краси і трепету для того, щоб воїни та мрійники могли загубити себе в ньому.

Естетика довкілля не повинна, однак, обмежуватись тільки землями, де природа не зазнала людського втручання. Вона так само важлива для людського середовища. Міста та села також є екосистемами, як з людськими, так і природними елементами. Екологія передбачає протистояння безплідній і космополітичний потворності сучасних великих міст, а відтак її заміну на наповнену глибоким змістом і красою народну архітектуру, яка є своєрідною в кожному місці; що само собою означає відкидання інтернаціоналізму, який робить Лондон подібним до Сиднея, Сидней до Парижа, а Париж до Мадрида.

Це означає також знищення білбордів корпоративної реклами.

Відомий тасманський фотограф дикої природи Олегас Тручанас одного разу сказав: «Чи є хоч якась причина, чому ідея краси досі не стала частиною урядової політики?» Нажаль, цього ніколи не станеться при нинішній ліберальній системі, оскільки лібералізм розглядає ідею краси, якщо щось дуже підозріле, можливо навіть «фашистське».

Багато-занадто-багато

Більшість проблеми довкілля зумовлені, так чи інакше, однією причиною: перенаселенням.

Перенаселення це не тільки загроза якості життя, воно також поглиблює загрозу встановлення глобальної тиранії, пропагуючи створення людських спільнот великого розміру, які легше піддаються контролю з боку централізованого світового уряду. І хоча населення в Західному світі починає скорочуватись, в так званому «Третьому світі» його зростання перебуває в піку. Можливо найкращим методом боротьби з перенаселенням буде підтримка руху пропаганди контролю за народжуваністю в Третьому світі.

Але кількість це не єдина проблема. Вкрай важливою є також якість. А люди на Захожі стають все тупішими і неохайними з кожним новий поколінням. Телебачення і ліберальна освітня система дебілізувала простолюд як ніколи раніше.

Ґійом Фай зазначив, що «технократична цивілізація здійснює інтенсивний вибірковий тиск на користь людських типів, орієнтованих на такі цінності, як економічна агресія, підпорядкування доктрині, повністю присвяченій певним нормам фізичного комфорту, тощо. Такий тиск є руйнівним генетично».

То ж яким чином ми можемо відвернути цей генетичний, розумовий і духовний занепад, без урядового втручання чи насилля?

Тільки на основі нової духовності…

Ставаймо дикунами!

Ідея турботи про довкілля була створена в Європі в ХІХ сторіччі, при чому не глобалістами чи комуністами, а націоналістами народниками. Багато з тих ранніх захисників довкілля підтримували національну державу, але в наш час націоналісти повинні бути рішуче проти держави (що діє як зброя глобалізму), оскільки держава знищує місцеві ідентичності по всьому світі.

Бути націоналістом сьогодні означає підтримувати боротьбу ВСІХ племен та народів за збереження їхньої ідентичності від загрози глобалістської монокультури.

Ґерхард Петак з гурту «Аллерзеелен» [1] пише: «Слово «народний» стало сьогодні небезпечним. Як і слова дім, коріння, вірність, воно розташоване на протилежному боці від всюдисущого промивання мізків. Тих, хто вживає це слово зараховують до прихильників Третього Райху. Але зовнішня політика Третього Райху абсолютно не була народною. Принцип, що всі люди є різними, проте рівними від народження, зовсім не брався до уваги».

Петак також переконаний в тому, що наукові досягнення не можна відкидати, ні на краще, ні на гірше. Звісно цілком можливо, що деякі особи можуть вести спосіб життя позбавлений всіх сучасних технологій, але самі технології як такі не можуть бути заборонені. Натомість, вони мають бути подолані:

«Традиція та майбутнє, духовність та технологія, мудрість та наука, легенда та знання мають зустрітись без руйнівного поєдинку. Це дуже важко, це майже алхімічне мистецтво. Наш зелений рух має бути консервативною передовицею: в деяких моментах консервативним, в деяких революційним».

Який шлях у майбутнє?

Зелені мусять відмовитись від підтримки відкритих для імміграції кордонів, явища від якого виграють тільки капіталісти, проти яких зелені нібито борються. Факт підтримки багатьма зеленими ліваків вражає і тому, що досвід ставлення до природи колишніх комуністичних режимів вкрай негативний.

Екологісти мають прийняти більш войовничий світогляд – це єдиний спосіб здобути повагу публіки. Стів Ірвін [2] був знаний за войовничу поведінку і мав велику повагу, навіть з боку тих, хто ненавидів «зелених» та «здичавілих». Ґермейн Ґрір [3], з іншого боку, нападала на Ірвіна після його загибелі (за його деякі особливі погляди), але не здобула особливої любові. Іронія в тому, що пропри її феміністичні погляди, жінки більш симпатизували Стівові Ірвіну ніж їй.

Пересічний дядько почав розглядати зелений рух як збіговисько пихатих комуністів з дредами на головах. Щоб побороти таку точку зору, зелений рух мусить розірвати всі зв’язки з ліваками, а натомість посилити зв’язки з націонал-революційними групами, які вірять в істинну самостійність. Звісно мають здійснюватись спроби налагодити контакт з пересічними людьми.

Створення маленьких груп активістів та мислителів, людей, що вже зараз поділяють спільні цінності, мабуть найкращий шлях для початку (заради уникнення егоїстичних зіткнень та «месіанських комплексів» так притаманних політиці). Рухи великого розміру завжди виявляються відкритими для проникнення ліваків або урядових агентів. Варто замислитись про малі форми!

І нарешті, попри те, що заперечення зеленим рухом сучасного суспільства є зрозумілим (з огляду на те, яким дріб’язкових є це суспільство в багатьох речах), зелені не мають права бути сліпими щодо людських можливостей. Людина та природа мають свої сфери для існування, проте вони цілковито відокремлені. Ці сфери пов’язані матеріально через спільну біосферу, і культурно через натхнення яке дика природа завжди давали митцям, поетам та філософам. Ми зобов’язані піклуватись про природу вже тому, що ми зобов’язані піклуватись про самих себе.

Гайдеґґер написав, що роллю людства є «дати можливість землі народити світ». Це вічне фастівське шукання, з яким людина Заходу мусить або поєднатись, або померти.

Єдиною альтернативою тому шуканню є тріумф матеріалізму. Іншими словами: тріумф ліваків.

Примітки перекладача:

1. Allerseelen – австрійський гурт, що грає народну музику в електронній обробці.

2. Steve Irwin – відомий австралійський тележурналіст, автор численних фільмів про життя дикої природи. Захисник довкілля. Трагічно загинув від удару електричного ската під час зйомки нового документального фільму.

3. Germaine Greer – дослідниця англомовної літератури, послідовниця реакційної ідеології фемінізму.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *