Суть національно-революційної боротьби

«Навіть найменша ініціатива однієї людини чи групи осіб, якщо вона відповідно організована, може призвести до неймовірно різноманітних ефектів з далекосяжними наслідками. Якщо цей факт є зрозумілим, то ви стаєте стійкими до розпачу»Шарль Моррас

Наша боротьба має два аспекти: особистий і соціальний. Самовдосконалення – фізичне і духовне – дає індивіду змогу досягти успіху в соціальних та професійних сферах конфлікту. Ми ведемо боротьбу на двох фронтах: внутрішньому та зовнішньому, які відповідають в традиціоналістичній метафізиці Великій Святій Війні і Малій Святій Війні. Зверніть увагу, що боротьба проти себе розглядається як більша – побороти ворога буває важко, але завжди важче перебороти власні недоліки особистості, котрі перешкоджають поступу Національної Революції. Якщо Політичний Солдат не переможе сам себе, то це буде мати серйозні наслідки. Він буде особисто відповідальний за запізнення, а можливо навіть за поразку нашої Святої Справи, оскільки Політичний Солдат повинен з’явитися перед Національною Революцією. Бо немає Національної Революції без Політичного Солдата.

Страшна відповідальність лежить на кожному з нас, хто би вдавав, що рятує свою Націю. Не достатньо лише знати та приймати Правду. Святим обов’язком є, щоб ми боролися на Шляху Правди, проголошуючи її всюди і завжди. Цей шлях вимагає тотальної боротьби, для якої геть усе потрібно присвятити, включно з нашим життям – якщо буде така потреба. Не можна при цьому присвячуватися з важким серцем чи відчуттям ненависті. Якщо ти хочеш врятувати свою Націю від Сил Темряви, мусиш присвятити себе добровільно, великодушно і з щасливим серцем. Тепер таке життя, сповнене присвяти та аскетизму, може здаватися неприємним, але ніхто не заперечить, що боротьба Політичного Солдата вимагає великого гарту і зусиль. Життя, зрештою, складається з боротьби та зусиль. Мільйони людей в кожній країні знають, що вони є в конфронтації з проникливою тиранією, яка висмоктує кров життя їхніх Націй. Знають вони, що прирікають дітей на світ, який буде свідком конфлікту з апокаліптичними розмірами, але вони надто налякані, щоб діяти. Їх дратують сусіди чи пенсіонери. Вони погоджуються з нашою позицією, але залишаються пасивними – страждають від недуг життя та душевного болю, породжених їхнім разючим боягузтвом. Їхнє життя немає значення і знають вони про це інтуїтивно, якщо не свідомо. Ми також переживаємо те, що і вони, оскільки ми є контрсвітом, в опозиції до існуючого світу. Однак тішить нас те, що наше страждання є жертвою, через яку ми досягаємо духовного піднесення, яке зміцнює – перед лицем сучасного світу – наш Святий Пошук.

Багато людей бореться впродовж цілого свого життя і присвячує його тому, щоб нажитися матеріальними благами. Ми ж боремося, щоб збудувати Новий Світ та Нову Еру. Чи в такому світлі Політичний Солдат може шкодувати за тим, що присвячує себе? Рене Ґенон коментує це таким чином: «Немає приводу для розпачу. Навіть якщо немає надії на досягнення видимих результатів, перед тим як сучасний світ завалиться посеред катастроф, то і так це не є приводом не чинити дію, розмір якої виходить далеко поза межі поточного часу. Ті, хто могли піддатися спокусі розпачу, повинні зрозуміти, що ніщо досконале в цьому духовному порядку не може бути коли-небудь втрачене. Плутанина, помилка і темрява можуть лише на перший погляд вийти на денне світло і лише ефемерним способом. Ніщо не може осягнути переваги щодо сил правди».

Погляньмо тепер на факти з нашої ситуації, котрі потрібно усунути, якщо ми хочемо, щоб наша боротьба мала успіх. Національно-революційна боротьба страждає від таких лих: персональних непорозумінь, сварок, пліток, браку віддачі і активності у фінансових справах, небажання поширювати пропаганду у всіх місцях і у будь-який час, тенденції до вибирання поганих пріоритетів і т.п. Кожен читач міг би ще щось додати до цього списку недуг. Погляньмо коротко на кожну з цих проблем.

Національна спільнота складається з великої кількості людей з різними поглядами та обдаруваннями. Тому в реальному світі є неминучим, що люди приречені на боротьбу між собою, якщо хтось не погоджується з кимсь іншим. Однією річчю є не погоджуватися щодо фундаментальних аспектів нашого світогляду. Такі справи здатне розв’язати лише керівництво Національної Революції, обов’язком якого є збереження чистоти нашого бачення. Однак набагато частішими є випадки, коли непорозуміння стосується тривіальних справ, але при цьому є спроби створити враження, що йдеться про щось дійсно важливе. Автор бачив впродовж років непорозуміння щодо футбольних команд, жінок, моди, музичних смаків і т.д. Список є нескінченно довгим і так само нудним. Я також був свідком того, що такі ситуації можуть призвести одного, чи також обидвох людей до відмови від національно-революційної боротьби.

Хто перемагає? Ніхто, окрім наших ворогів. Вони завжди здобувають вигоду від ослаблення Національної Опозиції. Втрата активістів має незліченну кількість наслідків, з яких найважливішим є вплив на мораль. Тому усі Політичні Солдати повинні зрозуміти, що ця боротьба – це не звичайні суперечки. Не важливо, чи ти симпатичний мені, чи я Тобі. Важливою є наша спільна лояльність щодо вищого блага, яке має перевагу перед нами. Будь-який особистий спір можна вирішити в атмосфері прийняття обов’язку перед майбутніми поколіннями, обов’язку залишити їм світ кращим, ніж той, який ми отримали у спадок. Сварки і плітки є фактами людської природи, але це не значить, що ми мусимо їх просто сприймати. Занадто часто співпрацівники сварилися в присутності нових членів, чи інших людей. Який є ефект при цьому? Для нового діяча, який прийшов, струменіючи ентузіазмом і бажанням зробити щось, це може бути смертельним бризом. Він долучився, щоб служити Нації, а не вислуховувати дитячих сварок. Його мораль може отримати таку травму, що його ентузіазм ослабне і як наслідок – втрата для нашої боротьби. В суспільстві це може призвести лише до розчарування і дискредитації нашої справи. Якщо ми – як переслідувана меншість – не можемо витримати разом у боротьбі, то як ми можемо мати надію, будуючи Новий Соціальний Порядок? Всі сваряться і пліткують, поширюють чутки – але настав час, щоб це опанувати, оскільки це є «задоволення», на яке ми не маємо права. Кожен, хто існує в цій нищівний діяльності, повинен вважатися ворогом Націоналістичної Революції і має бути виключений з наших лав. Незалежно від того хто це є. Справа завжди мусить мати першість.

Брак посвяти і діяльності в фінансових справах не є чимсь новим, але ми мусимо боротися, щоб це стало минулим. Можуть існувати дві причини цих проблем: неуцтво або непридатність. Боротьба за національне виживання є боротьбою на життя і смерть, і її результат вплине на кожного, незалежно від того, чи він «конформіст», чи «дисидент». Лише сліпий не бачить, що ми є свідками знищення наших країн. Ці сліпці трактують цю боротьбу як хобі, як щось, чому присвячується один вечір на місяць. І вважають, що за цю посвяту спільнота повинна бути їм вдячна.

Кожен в Русі повинен зробити щось більше в той чи інший спосіб. Діяльність не передбачає лише відвідування зібрань. Це також є писання статей в пресі, інформаційних бюлетенів Руху, бути керівником місцевої комірки, будування суспільного життя в Русі, навчання в групі, давання заохоти тим, хто цього потребує, встановлення контактів з місцевою громадою і т.д. Список не має кінця, оскільки завжди є якась робота. З браком посвяти у фінансових справах можна легше впоратися. Чому ті, хто має найменше, дають завжди найбільше? Просто тому, що відчувають безпосередньо реальність і мають стимул, щоб її змінити. Пропорція між квотами, які ми отримуємо від безробітних і тими, які ми отримуємо від людей з добре зарплатою є нерівномірна. Є багато людей з добре оплачуваними професіями, але вони платять мізерні суми. Звісно, такі люди застрягли в обох світах. Вони хочуть залишити якнайбільше грошей на цілі, які не є необхідними, оскільки їх інфікував дух сучасного світу, який цінує лише добробут. З іншого боку, вони хочуть брати участь у новому майбутньому. Однак є гола правда: або ти з цим світом, або з нашим. Немає нічого проміжного: ти або з нами, або проти нас. Якщо ти з нами, то мусиш повністю відкинути цей світ і його етос. Це мусить виражатися в посвяті, діяльності і даванні з себе всього можливого.

Крістофер Довсон в книзі «Релігія в сучасному світі» говорить: «Штучна пропаганда є гірша, ніж даремна. Тому що пропаганда може переконувати лише тоді, коли містить справжню віру і ентузіазм». Це правда, як щодо пропаганди думки, так і пропаганди чину. Здається, наступає час в житті Політичних Солдатів, коли імпульс поширення слова, пошуку нових прихильників справи ослабне так, що хоч вони і не здадуться, але рухатимуться з величезним скрипом. В цьому є винен факт, що ми забуваємо про те, наскільки ми є упривілейовані – тому що повірили Правді і стали її охоронцями.

Говорять, що хороші відносини породжують презирство – і це очевидна істина, яка стосується тих, хто дає менше ніж 101% енергії щоб пропагувати нашу віру. Існує два аспекти цієї проблеми. По-перше, наші активісти є рутинні в поширенні нашої пропаганди. Існує безліч способів, щоб донести людям правду окрім продажу журналів і рознесенням листівок – хоч і ці є дуже важливі. Ви повинні використовувати свою уяву щоб з кожним разом отримувати кращі методи комунікації. Є багато людей на локальному рівні, які мають вміння, але їх не використовують. Це потрібно змінити, якщо наша справа заслуговує на перемогу. Другим аспектом цієї проблеми є те, що наші люди часто не мають відповідного ставлення до читання книжок. Знання є силою, джерелом натхнення і мотивації. Якщо Ти не опираєшся на таких джерелах, то не буде сюрпризом, коли Твій ентузіазм вмре. Їси і п’єш для того, щоб утримувати свою тілесну силу. Ти також повинен читати і розуміти, щоб Твоя мораль та ентузіазм залишалися в ідеальному стані. Прийми погляди Св. Бернардина щодо книжок, і Ти ніколи не заблукаєш: «Кохай книжки і Ти будеш в контакті з великими людьми минулого. Ти будеш говорити до них, а вони – до Тебе. Вони почують Тебе, а Ти – їх, і черпатимеш з цього велике задоволення».

Розгляньмо врешті проблему фальшивих пріоритетів, тому що виправлення цих помилок перетворить силу нашої боротьби до невпізнання. Ставлення якихось справ вище національно-революційної боротьби має одну, головну причину: фундаментальне нерозуміння нашої боротьби. Природно, що якщо ми сприймаємо її як розвагу чи хобі, то не буде сюрпризом, що найтривіальніша альтернатива зіпхає її на другий план. Однак якщо Справа є центром життя, то все набере відповідних перспектив і пропорцій. Люди охочіше напружують сили і зрушують небо та землю, щоб заробити трохи більше грошей, які швидко марнують на пиво, сигарети чи фільми. Однак вони не дуже охочі до того, щоб присвятити хоч частину енергії справі оборони життя Нації. Вся наша історія, традиція і культура не вартують декількох порцій алкоголю чи пачки сигарет. Ми досягнули кінця дороги і можна лише мати надію, що Божа Ласка визволить нас, раніше чи пізніше, з наших злиднів.

Неправильні пріоритети набирають різних форм. Ось кілька з них для роздумів. Семінар відбувається того ж дня, що і вечірка у знайомих. Рух на цьому втрачає. Розповсюдження листівок, заплановане поміж 19.30 і 21.00, завершується о 20.30, оскільки є трохи холодно і люди вважають за краще посидіти за пивом. Демонстрація, запланована як демонстрація сили, що вимагає присутності кожного активіста, не вдається, оскільки триває футбольний матч. Спорт виявляється важливішим, ніж національна боротьба. Ходіння від дверей до дверей – що є частиною місіонерської діяльності Політичного Солдата – відкладається в бік, тому що конфліктує з телесеріалом. Можливо, спільною причиною цих поганих пріоритетів є те, що ми собі говоримо, ніби щось може зачекати до завтра. Говоримо, що маємо в наявності безліч часу, хоча насправді є зовсім навпаки. Як ви гадаєте: як довго Ваша країна може бути гнобленою, перш ніж випустить душу і помре? Так багато є що робити і так мало часу. Справи не можуть чекати до завтра! Можливо занадто багато пишу про цю тему, але ми повинні позбутися самовдоволення, яке є у багатьох з нас – впевненості, що Завтра належить нам. Так буде лише тоді, коли ми сьогодні створимо ґрунт для перемоги. Всі згадані помилки – а я так само винен як і кожен інший – мусять бути видалені з нашого життєвого шляху. Наше самовдосконалення не є лише вибором – воно є життєвою необхідністю.

Дерек Холланд

Переклад з польської мови: Ростислав Іваник

Джерело: http://www.nacjonalista.pl/2011/01/20/derek-holland-istota-walki-narodowo-rewolucyjnej/

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *