Страх втратити

Що є першим наслідком володіння чимось, якщо не страх?

Страх втратити те, що маєш… І чим більше накопичуєш, тим більше боїшся… Буржуа – це насамперед перелякані істоти, готові вдатися до будь-якої ницості та жорстокості, щоб не ризикувати позбавленням накопичення того багатства, яке стало єдиним виправданням їхнього існування.

Але бути вільним зовсім не означає нічого не мати, оскільки, позаяк в такому випадку людина також жахливо налякана: страх завтрашнього дня, страх ночі, що настає, і холоду, що приходить з нею, вічний острах голоду… Не мати зовсім нічого означає бути рабом обставин, непередбачених ситуацій, доброї волі сильних світу цього та милостині, яку вони роздають. У цьому зв’язку показовим є той факт, що впродовж всієї історії буржуазні чудовиська не мали надійнішого союзника, аніж люмпен-пролетаріат.

Ні, бути вільним означає мати мінімум: дах над головою та ще чим прогодувати й обігріти сім’ю, або щонайменше знати, що часом можна обійтися й без всього того, що виходить за ці межі, якщо того вимагають етика, мораль чи необхідність. І так, щоб людське існування дійсно не постраждало, щоб справжня основа життя не похитнулася від цього.

Знати, що коли настануть важкі часи, твоя дружина, батьки, друзі й товариші завжди будуть поруч, на тій же варті, навіть загартовані випробуванням, яке єдине свідчить про справжність та глибину зв’язків, ось справжнє багатство, і в цьому ж полягає найголовніша свобода.

Вміти втрачати все, не втративши головного.

Нема нічого аморального чи гидкого в тому, щоб час від часу доставляти собі задоволення, інколи насолоджуватися зайвим, робити часом зовсім не потрібні подарунки дорогим нам людям, якщо за такі прояви ніжності сплачуються чесно заробленими грошима.

Проте це лише дрібниці, тим приємніші, коли ними діляться з іншими, і коли кожен розуміє, що це не завжди доступні прикраси життя.

Єдина та абсолютна пастка сучасного суспільства в тому, що людина може стати рабом цих дрібниць, існувати лише з ними, почати думати, що жінка, яка поруч, кохатиме вас менше, або не кохатиме взагалі, коли ви перестанете робити подарунки чи водити її до ресторану; відчувати, що «друзі» зникнуть тоді, коли у вас не буде грошей, щоб піти розважитися чи сплатити за рахунком; розуміти, що інші звертають на тебе увагу лише завдяки твоєму соціальному становищу та хизуванню матеріальниими цінностями, і що легше вмерти, аніж втратити це…

Коли людина розчавлена борговими зобов’язаннями, задавлена тісним зашморгом кредитів та позик, схиблена на покупках дорогих витребеньок, вона більше нічого не зробить, вона вже не може робити високі та благородні вчинки. Людина вагається між двома страхами, завжди коли приходить час розпоряджатися витратами.

«Думай про кредит на квартиру… »

«Думай про машину, яку скоро потрібно буде міняти»

«Думай про відпустку в Кенії… »

«Думай про навчання дітей, які, можливо, коли-небудь з’являться, якщо у мене буде «вікно» в кар’єрі…»

«Думай про будинок для літніх людей, куди треба буде скинути бабусю, щоб не сиділа на шиї…»

«Думай про маленький набір «Прада», який ти обіцяв мені купити на день народження…»

«Думай про домашній кінотеатр, що приніс би тобі стільки задоволення…»

«Стули пельку, опусти очі та рахуй гроші!» – ось головний девіз переможного матеріалізму.

Зентропа

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *