Спробуймо його зрозуміти

Рой Кемпбел (2 жовтня 1901 – 22 квітня 1957) – південноафриканський поет і сатирик. Колеги по письменницькому цеху вважали його одним з найкращих поетів міжвоєнних десятиліть, але сьогодні мало хто знайомий з його творами. Літературні критики вважають, що на репутації поета несприятливо позначилася його прихильність «ультра-правим» ідеологіям, а також бажання протистояти впливовим світилам тієї доби.

Кемпбел насправді не цурався профашистівських настроїв і антисемітських поглядів, як і Віндем Льюїс, який, до слова, був його другом.

Деякий час він мешкав зі своєю родиною в Іспанії, в містечку Альтеа, де в 1935 році офіційно прийняв католицтво. Під час громадянської війни в Іспанії Кемпбел воював на боці націоналістів.

У ті часи серед письменників не було заведено підтримувати Франко, проте Кемпбел ж вихваляв його військовий дух і мужність. Також Кемпбел був лютим супротивником комунізму, і така ворожість не була позбавлена підстав. Інтелектуали та письменники, що підтримали республіканців, підозріло нагадували об’єктів постійних насмішок поета в його ранніх творах. Його обурювала жорстокість республіканців, з якою вони ставилися до Католицької церкви і їх звірства щодо священиків і черниць.

Перший автобіографічний твір письменника «Broken Record» нарекли «потоком відверто фашистських думок і висловлювань». У тому ж джерелі про поему Кемпбелла «Flowering Rifle» написано так: «галасливий профашистський твір, що зганьбив автора».

Проте на початку Другої світової війни поет рішуче став на бік союзників і працював у системі цивільної оборони в Лондоні. Навіть не проходячи за віком, Кемпбел добровільно вступив в англійську армію з метою протистояти гітлерівському режиму. Він отримав звання сержанта і приєднався до Королівського африканського стрілецького війська (KAR) в Кенії.

За інвалідністю Кемпбела було звільнено з армії в 1944 році. Протягом багатьох років він працював на каналі BBC і став відомою особистістю в мистецьких колах. Одного разу на поетичному вечорі переконаного марксиста Стівена Спендера Кемпбел увірвався на сцену і почав бити поета кулаками. Однак Спендер нікому не став скаржитися: «Це великий поет … Спробуймо його зрозуміти».

До речі, в 1952 році Спендер вибрав Кемпбела в якості переможця поетичного конкурсу Фоїл за переклад віршів Святого Іоана від Хреста [католицький святий, реморматор ордену кармелітів, один з отців Церкви – прим.пер.].

5 жовтня 1944 Кемпбел побував на званому вечорі в коледжі св. Магдалини в Оксфорді. Серед запрошених значилися К. С. Льюїс [автор «Хронік нарнії» - прим.пер.] і Дж. Р. Р. Толкін. Толкін був просто підкорений «цим сильним поетом, цим справжнім солдатом», як він наступного дня написав у листі своєму синові Крістоферу. Він описував його як «вікно у світ звірячої жорстокості», але в той же час як «чоловіка в душі м’якого, скромного, здатного до співчуття».

У 1950-х роках Кемпбел працював у французькому журналі «The European», що виходив під редакцією Діани Мітфорд, дружини сера Освальда Мослі, засновника і колишнього керівника Британського союзу фашистівців. У журналі друкувалися також Езра Паунд і Генрі Вільямсон [знаний англійський письменник натураліст і учасник фашистівського руху – прим.пер.].

Навернення в католицтво спонукало Роя Кемпбела до створення творів, які й донині розцінюються як найпрекрасніші духовні вірші тієї доби. Він перекладав містичні поеми Святого Іоана від Хреста, і в своїй книзі «Mithraic Emblems» у віршах розповів про своє зближення з Католицькою церквою.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *