Hot! Що таке екологія?

Екологія, як наука з’являється наприкінці XIX століття на перетині кількох галузей (ґрунтознавства, ботаніки, агрохімії, фітогеографії та біології) задля вивчення живих істот в контексті, тобто на місці їхнього існування та в рамках зв’язків, що їх пов’язують з іншими видами. Цей метод був стихійно прийнятий науковцями, які починаючи з XVII-го століття займаються дослідженням світу з метою вивчення та виявлення того, чого не було з’ясувати в вивченні окремих одиниць живих організмів y штучних середовищах. Здавалося очевидним, що такий підхід повинен містити значно більше потенціалу. Згідно екологічного підходу припускалося, що вищезгадані особини сильно залежали від численних спільнот, до яких вони належали, відтак ставало зрозумілим, що деякі їхні фізіологічні та поведінкові особливості можна виявити лише повернувши їх в природну систему складних відносин, в середині якої вони виконували особливі функції та з іншого боку від якої залежало їхнє збереження, тобто їх власне середовище існування. Під середовищем існування маються на увазі найбільш пригожі умови за яких особини певного виду отримують достатньо інформації та можливостей для продовження власного існування .

Термін «Oekologie» був запропонований німецьким біологом Ернстом Гекелем (1834-1919) та вперше використаний у 1866 році у першій редакції його книги «Загальна морфологія організмів». Складається цей слово з двох грецьких слів: oïkos та logos, наука, вчення.

«Екологія» має спільний корінь зі словом «економіка», та походить, як зазначає Паскаль Акот «за індо-європейською теорією, від слова weik, що означає соціальну єдність, на рівень вищу за родинний дім. До речі цей ряд можна продовжити далі такими словами: санскритським veçah (будинок), латинським vicus, що означає квартал та грецьким oïkos – житло, будинок, майно”.

Отже, дослівно екологія означає «наука про дім». Гекель, дав таке визначення: «екологія – це сукупність наук про зв’язки організмів з довкіллям, що включає в широкому значенні усі умови існування». Це визначення навіть сьогодні є найціннішим серед більшості сучасних визначень науки цієї науки. Екологія – це наука, яка займається вивченням взаємовідносин між угрупуваннями живих істот. Можна навіть сказати, що для екологів, та з точки зору даного пріорітету в підході до вивчення їх предмету: взаємозв’язки передують сутності.

Віктор Еміль Шеофорд, засновник американської екології, визначав її, як науку про угрупування в природі та писав: «вивчення взаємозв’язків певного виду з довкіллям, без розгляду спільноти, а відтак зв’язків з природними феноменами середовища його існування та інших спільнот в цьому середовищі, не вписується коректно в сферу екології».

В наші час біосфера опинилась заручницею панівного процесу, що веде до невпинної та смертельної ентропії під зростаючим тиском впливу людської діяльності:

На початку століття Франція нараховувала більше 4000 сортів яблунь, наразі ж вже важко нарахувати сотню, й лише 5 видів становлять 95% споживання.

У Франції, де було описано 88 різновидів динь, сьогодні можна знайти лише 5.

Жак Баро, етноботанік, пише, що в 1853 році брати Одібер, селекціонери з Провансу, надавали для продажу 28 різновидів інжиру, на сьогодні відомо лише 2-3 види. Можна ще довго продовжувати цей перелік.

Біоцид руйнує також внутрішню різноманітність людських спільнот та їх відмінність між собою. Згадаймо про регіональні та місцеві культури не лише у Франції, а в Європі та в світі. Задумаймось про цілі народи, вигнані з їхніх земель, через фараонівські плани, що зародились в трансконтинентальних імперіях та корпораціях, які прийшли їм на зміну. Задумаймось про ці народи, роздроблені безжалісним механізмом «закону ринку»: індіанці гуарані, що зазнали ставлення подібного до худоби, і які з відчаю віддаються в руки алкогольній промисловості, яка сковує їх, як перед тим полонила понад 90% індіанців Амазонії. На іншому материку бушменів було вигнано з їхніх домівок, на місце яких прийшла туристична галузь, аборигенів Тихого океану перемістили з прабатьківських земель задля ядерних випробувань, селян з Європи силою витісняли свого часу в Африку та інші континенти. Згадаймо про тибетців, над якими китайська влада влаштувала геноцид через шляхом асиміляції, знищення автентичної культури, та поліцейського терору, і це в той час, коли глава Французької держави перебував Китаї в ролі представника промисловості, яку тоді ще вважалась національною.

Ця культурна гомогенізація супроводжується показовим феноменом процесу пришвидшення уодноманітнення та стандартизації ландшафтів. Оскільки відомі нам краєвиди Європи, це здебільшого результат довгої взаємодії між людськими спільнотами та сукупністю живих організмів, які утворюють їхнє середовище, подібно як природа складається з земель та клімату.

Оскільки людина є створінням, здатним змінювати своє середовище, різноманітності екосистем відповідає різноманітність культур та способів представлення людиною світу, та зі зворотною силою, різноманітності способів представлення світу відповідає різноманітність екосистем.

Іншими словами, оскільки люди живуть, розмовляють та думають по-різному, вони по-різному втручаються в своє середовище, а відтак їхня діяльність може таким чином сприяти підсиленню розмаїтості ландшафтів.

Різноманітність культур бере участь у формуванні різноманітності екосистем, або навпаки. Як наслідок, постає екологічний світогляд, який визнає людство як різновид та як частину природи, а культурну різноманітність та специфічність організаційних форм, які їй відповідають – одночасно цінністю та необхідністю.

Сьогодні багато мислителів-екологістів захищають тезу, за якою система, збільшуючи свою різноманітність, розширює спектр екологічних загроз, яким вона здатна протистояти. Одним словом, біорізноманітність збільшує стабільність системи, збільшуючи свої можливості пристосовуватися до розпаду та руйнації.

Більше того, можна сказати, що збільшення складності (не плутати з різноманітністю), підвищує стабільність живого організму. Очевидно, що різноманітність частин одного цілого є неодмінною умовою її здатності ускладнюватися. Слід розуміти термін «складний» з етимологічної точки зору, «такий, що створений з різних частин як єдине ціле», що не є окремими частинами випадкового конгломерату, але впорядкованими складовими живої системи.

Жан Дорст писав “збереження різноманітності природи та видів є першим законом екології”.

Екологія – це також культура, яка спонукає нас пізнати закони життя в світі для того, щоб осмислити та краще розуміти, а отже краще реагувати на проблеми, які постають на нашому життєвому шляху. На противагу економічним утопіям XIX століття та політичним утопіям століття ХХ століття, екологія протистоїть будь-яким ідеям, що втратили контекст.

Для екологів всупереч лібералам, економіка не є сферою автономної людської діяльності, що функціонує за власними законами та прагне здійснення власних задач, незалежно від потреб та законів, які панують над усіма іншими задіяними в природі процесами.

Ми хочемо розриву з економізмом, з властивою йому перевагою матеріальних інтересів над людськими та нелюдськими спільнотами, з прагненням заволодіти, зробити інструментальним засобом все живе на Землі.

Очевидно, ми не заперечуємо важливість та необхідність функцій виробництва, обміну та споживання. Але ці функції залишаються для нас невід’ємними від суспільних, політичних та культурних взаємозв’язків, тобто від колективної ідентичні в яку вони вкорінилися, якій підпорядковуються та з якою узгоджуються.

Таким чином, економічна функція залишається включеною в контекст, реалістичною, тобто включеною в соціальний, політичний, культурний простір Нації, але крім того ближчою до природи та життя.

На противагу лібералізму, який опирається на застарілий науковий корпус, екологія намагається встановити закони для організації людських спільнот надихаючись та ретельно дотримуючись законів біосфери. Екологія, як культурний рух полягає передовсім у підвищенні розуміння цінності організованої різноманітності живих організмів, яка включає в себе види, ландшафти, культури, які становлять красу та багатство світу, який ми любимо. Екологія – це не проста послідовність протестів, що стосуються довкілля, або ж не знати який план планетного об’єднання під гаслами примітивного спіритизму. Це рух інтегрального визволення, який має на меті покласти край всебічній колонізації (економічній, культурній та технологічній) світу через індустріальну культуру та ліберальний світогляд для уможливлення урізноманітнення та удосконалювати життя у всіх його проявах.

Лоран Озон

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *