Hot! Революційний синдикалізм проти соціал-реформізму

Насильство – це своєрідна матриця пролетарського соціалізму. Але соціалізм Жоржа Сореля, що народжується із насильства, не має нічого спільного з соціал-реформізмом. Жорж Сорель, батько націонал-синдикалізму, вважає, що тільки революційний та дієвий синдикалізм зможе побудувати справжній соціалізм.

За словами Жоржа Сореля, синдикат, профспілка – це зв’язка живих енергій пролетаріату, а точніше, всіх робітничих мас. Соціалізм Жоржа Сореля виключає будь-яку соціалістичну мрійливість і всяку парламентську демагогію. Батько націонал-синдикалізму вважає все це “мавп’ячим кривляннями інтелігенції”. Він каже: «Профспілка: це все майбутнє соціалізму, що полягає в автономному розвитку робочих профспілок». Жорж Сорель вважає профспілки “важелем революції”.

Таким чином, виходячи з тези Жоржа Сореля виходить, що природничі об’єднання пролетаріату – це і є профспілки. Вони – вогнища проявленої волі до звільнення. Профспілка, що виключає зі своїх лав парламентарів та псевдоінтелігенцію, є справжнім і органічним бойовим прошарком суспільства. Жорж Сорель, звертаючись до марксистів, сказав одного разу: «Справжнім марксистом є той, хто розуміє, що марксизм марний для робочих мас». Профспілка діє тільки в своїх інтересах, в інтересах своїх членів.

Однак, окрім парламентарів та псевдоінтелігентів, Жорж Сорель почав боротьбу і з інтелігентами, яких охрестив “докторами малої науки”. Жорж Сорель не робив ніякої різниці між інтелігентами з буржуазних партій та інтелігенцією з пролетарськими симпатіями. Він був переконаний, що і ті, і інші – типові паразити: «Мрійливість їх промов – реакційна. Інтелігенція блокує революційний рух і відчужує думку робітників. Справжня революція – це думка в дії. Революція інтелігентів – це плоский спектакль».

Не слід, однак, змішувати “насильницьку дію” і “дію заради дії”. Жорж Сорель ніколи не був нігілістом. «Хвилювання ще не є революцією!», – говорив батько націонал-синдикалізму. – «Насильство не обмежується серією потрясінь. Насильство породжує те, що є “епічною дією”. Революційна епопея не є негативізмом, вона, навпаки, є “соціальною ентропією”. Насильство – це вища формула дії, оскільки її мета укладена в творчості. У цьому сенсі, воно вимагає від усіх її учасників граничної відповідальності, шляхетності, подолання самих себе як індивідуальності. Насильство “пробуджує почуття витонченого” і “зводить у вищу чесноту гордість вільної людини”…».

Можна співвіднести цей творчий вимір насильства з новими цінностями, які проголосив Фрідріх Ніцше. Насильство – це своєрідний засіб творити, а не самоціль творчості. І саме творчість наділяє насильство вищим сенсом. Таким чином, насильство стає на службу соціалізму. Жорж Сорель вважає, що соціалізм – це нова, юна ідея, і сама молодість вимагає відмови від фіксованих програм і впорядкованих ідей, недопущення поразок шляхом проведення революції задля революції.

«Перетворившись в закінчену систему, соціалізм втратить все своє життя», – пророчо передбачав Жорж Сорель, – «він стане таким же старим, старечим, як і його противники. Істинний соціалізм – це ідея в дії, це спонтанний продукт, а не проміжок між капіталізмом та комунізмом».

Цілком очевидно, що такий соціалізм Жоржа Сореля не просто не має нічого спільного з сучасною соціал-демократією, але прямо протилежний їй.

Переклав з англійської Денис Ковальов, спеціально для Zentropa.net

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *