Релокалізація економіки як життєва необхідність

Справжній розрив з тоталітаризмом глобалізації потребує повернення до обмежених просторів, наділених рисами автономії та широкої самодостатності, з відчутними для людини розмірами, всередині яких подібні спільноти людей, що перебувають у взаємодії, могли б розквітати на основі своєї живої відродженої самобутності.

Для того щоб «повернення до локалізму», зокрема так, як було описано в теорії «нових правих» [1], не залишилося лише романтичною утопією, що слугує виключно для підтримання балачок на завершення п’яних вечірок молодих міських інтелектуалів, необхідно вдатись до декількох попередніх заходів:

- Покласти край всемогутності міської цивілізації й відмовитись від «містечкової», приміської ідеології (яка є нічим іншим, як нескінченним продовженням не-міста в не-селі, на якій поступово формується величезний простір «нічийної землі» дрібнобуржуазних індивідуалістів ), натомість здійснити справжню перебудову території, шляхом вкладення коштів в розвиток сільської місцевості [2].

- Викриття ідеології постійного зростання організованого розтринькування, що потребує дедалі потужнішого і більш переміщеного (делокалізованого) виробництва, для мінімізації собівартості і підвищення тим самим цінової привабливості, якою замінюють цінність помірності і добровільної простоти.

- Відновлення навчання ремеслам і навичкам, на противагу несамовитому культу обожнюваної третинної сфери та виробника цього величезного «інтелектуального» пролетаріату, який помалу загниває в бетонних блоках наших міст-спрутів.

Отже, завдання неосяжне, але, здається, що тільки цей триптих здатний зробити можливими життєздатні зміни глобалізованої ліберальної і фінансової системи – новітнього рабовласницького ладу – уможливлюючи не туманний, хоча і спокусливий в теорії «вихід з економіки», а її повну перебудову на засадах близькості, колективної корисності і міри. Інакше кажучи, за Аристотелівським аналізом: відірватися від хрематистики (від грец. Χρηματιστική – збагачення – бажання накопичити купівельні засоби в цілому, і гроші зокрема, заради них самих, а не з будь-якою іншою метою, крім особистого задоволення) з метою повернення до «натуральної» економіки (товарообігу, необхідному для забезпечення Ойкос (oïkos), тобто сім’ї, розширеної до значення спільноти).

Не заперечувати економіку, а поставити її на належне місце.

Для здійснення цього, власне цілої цивілізаційної революції, постає потреба в низці усвідомлень і змін поведінки, індивідуальної, а відтак і колективної, наскільки скромних за виглядом, настільки й неосяжних за своїми наслідками.

Зокрема, кожен повинен усвідомити, що всього-на-всього акти придбання товарів чи послуг суть політичними актами, безсумнівно і конкретно важливими такою ж мірою, якщо не більше, ніж розклеювання листівок або участь у зборах (зрозуміло, одне не виключає іншого, навіть навпаки). Таким чином, систематичний аналіз походження споживаних товарів і їх «дискримінація» за цією ознакою, дасть можливість чинити довгостроковий «локальний тиск», здатний викликати певну кількість «релокалізацій».

Слід нарешті розуміти, що придбання футболки, зшитої в Китаї, на яку в Індонезії притулили відчайдушно революційне європейське гасло або древній символ, є насправді не дією на вияв ідентичності, а просто участю в одній з незліченних «племінних ніш» всесвітнього споживання. Купівля фруктів і овочів, яєць та сиру безпосередньо у місцевих фермерів, вибір на користь светра, зв’язаного в ательє в Бретані, систематичний пріоритет дрібних підприємств на великих територіях, відмова від технічних дрібничок, виготовлених дітьми-рабами в третьому світі – саме це справжні акти спротиву, заснованого на ідентичності. Можливо, менш «помітні», але, без сумніву, значно корисніші [3].

Зрозуміло, таке бачення несумісне з постійним пошуком «більш низьких цін», цієї невротичної ідеології накопичення «дисконтів», навпаки, це значить постійне взяття до уваги «якості», «етики» і «довговічності», а не тільки заявленої «ціни», зазвичай обернено пропорційної суспільній цінності та цінностях, заснованої на ідентичності. Чи потребує такий підхід значних грошових коштів? Ось аргумент, який часто висувають, але який не здатен опиратись аналізу.

Так, якщо нам відомо, що від 30 до 35% набутих продуктів харчування викидаються невикористаними, то видається очевидним, що більш обдумане управління кількістю придбань з надлишком окупить додану вартість місцевих продуктів харчування, сезонних і якісних [4].

Для того, щоб бути життєздатною, така воля до «політизації покупок», повинна супроводжуватися сприйняттям правильно усвідомленої помірності. Знову і знову, «менше, але краще».

Зрозуміло, цього «активізму споживання», попри всю його потребу, недостатньо, щоб спричинити глибинний розрив з глобалістською логікою ринкового виробництва. Для досягнення цього, виглядає необхідною політична участь держави. Вона, зокрема, може проявлятись у формі системи прогресивного податку, що враховує близькість виробника до споживача («Локальний ПДВ»: чим ближче виробництво, тим нижчий ПДВ. До речі, цікава пропозиція, висунута Рухом ідентитерів на своєму з’їзді в місті Оранж). Іншим її проявом може бути політика суворих санкцій, на загальноєвропейському рівні, щодо підприємств, які вдаються до делокалізації (штрафи, закриття ринків для їх продукції, накладання арешту на майно, тощо).

Можливе скорочення робочих місць на великих заводах і міжнародних компаніях, викликане обдуманим скороченням зростання, можуть зі свого боку компенсуватися відродженням невеликих, близько розташованих підприємств (невеликих торгових точок, індивідуальних послуг, освітній діяльності, аварійних і ремонтних майстерень, кооперативних артілей, що працюють на місцевій сировині, підвищення значення родинних маєтків …), а також завдяки більш масовому зверненню людського ресурсу в дезіндустріалізіровані селянські господарства. Наприклад, в США, деякі фермери-виробники культур, зіштовхнувшись з масовим розростанням бур’янів, які стали витривалими щодо всіляких хімікалій, що розпилювались на полях (наприклад, до такої страшної отрути як «Round-up»), були змушені припинити застосування пестицидів і вдатися до ручного сапування, тим самим створюючи своїми силами кругообіг чеснот: створення робочих місць, які приносять прибуток і дають змогу продавати на місці фрукти і овочі за вищою ціною, але значно вищої смакової і санітарної якості.

Політично, соціально, екологічно, релокалізація нашої економіки є абсолютною потребою. Саме цим нам доведеться протистояти меркантильному знеособленню глобалізацією того, що наші предки називали «genius loci» («духом місцевості»), а Мартін Гайдеґґер – словом «Erörterung», тобто «прив’язкою до місцевості».

«Те, що ми називаємо місцевістю, і що поєднує в собі сутність речей», – уточнював німецький філософ.

Сьогодні вже давно час повернутися до цього.

Примітки:

1. Часопис « Eléments » («Начала»), № 100.

2. Неоруралізм, як вже ясно з його назви, є не більш-менш незграбною імітацією моделі з минулого, а відтворенням нового за формою вкладення ресурсів в сільський простір. Таким чином, «повернення до селянства» становить один з аспектів цього підходу, а не єдиний шлях перепристосування землі. Сміливі ініціативи деяких товаришів-неоруралістів є чудовими прикладами, що засвідчують можливість здійснення радикальних переломів. Проте всі не були і не зможуть бути селянами, відповідно виникає потреба реорганізації всієї сукупності напрямів діяльності людини в сільській сфері, відповідно до особистих талантів кожної людини.

3. Деякі веб-сайти дають змогу певним чином спрямовувати цю практику «локалізованих покупок».

4. Цей приклад застосовний і до інших сфер: до одягу, з шафами, переповненими ганчір’ям, яке ніколи ніхто не одягав, до безкорисної hi-fi або аудіовізуальної техніки, тільки-но придбаної, і відразу ж «застарілої» через вихід нових версій, до подорожей, далеких, але марних (оскільки «туристичні агенції» зводять їх виключно до західних напівфабрикатів), і навіть злочинних, оскільки беруть участь в руйнуванні справжньої самобутності під дією молота міжнародного масового туризму.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *