Hot! Протестантизм, капіталізм і американізм

Деякі автори проводять межу між католицизмом – на їхню думку, негативним римським християнством, антинімецьким інструментом, і протестантизмом – позитивним християнством, вільним від папського впливу, пронизаним традиційними німецькими рисами. У цій перспективі Мартін Лютер постає перед нами таким собі визволителем німецької душі від залізного нашийника папського Середземномор’я, адже його головним успіхом стала германізація християнства. Протестанти ж стали в один ряд з катарами і вальденсами, будучи незалежними від Риму носіями німецького духу. Насправді ж Лютер першим підштовхнув Європу до індивідуалізму і антиієрархізму: в релігійному плані – до знецінення всього того «традиційного», що було в католицизмі; в політичному плані – до звільнення німецьких князів від впливу імператора; в плані священного – до заперечення принципу авторитету і ієрархії. Одним словом, діяльність Мартіна Лютера стала релігійним «каталізатором» розвитку західного торгашеського менталітету.

У релігійному вимірі теологи-протестанти виступають за повернення до витоків, за християнство за Писанням, без доповнень, без перекручення сенсу, тобто за християнство суто за текстами. Лютер повставав проти «папства, заснованого диявольським Римом» оскільки відкидав позитивний аспект католицизму, його традиційну, ієрархічну і ритуальну складову, його правові та порядкові відносини, уявлення про які були сформульовані ще древніми греками, зокрема Аристотелем. У промовах Лютера Рим поставав «Вавилоновим царством», незламно-язичницьким містом.

З політичної точки зору діяльність Мартіна Лютера також дістала негативні наслідки. Лютер, який називав себе народним героєм, німецьким пророком, співчував німецьким князям, що збунтувались проти імперського універсалізму, і відтак обрубали всі ієрархічні зв’язки з папством. Своєю доктриною, яка сприймає право на протистояння імператору – тирану, він по суті узаконив бунт проти імперського авторитету, адже все це робилося іменем Святого Письма. Замість того щоб розділити спадщину Фрідріха II, який з великою повагою ставився до Sacrum Imperium, німецькі князі підтримали Реформацію і перейшли в антиімперський табір, опановані бажанням стати вільними державцями.

У священному плані Реформація заперечує принцип авторитету та ієрархії: протестанти визнавали тільки Євангеліє, і ніяка духовна влада не могла стояти вище за нього. Жоден понтифік, жодна церква не може вважатися непогрішною – Христос їх такими не називав – а значить, кожен християнин має право сам, вільно, без огляду на духовних авторитетів, тлумачити Слово Боже. Крім індивідуалізму, протестантська теорія вільного тлумачення пов’язана і з іншим аспектом сучасності – з раціоналізмом. Індивід, що відкинув всякий контроль і всяку традицію, покладається виключно на розум, – основу будь-якого судження – який відтепер стає мірилом будь-якої істини. Цей раціоналізм, значно небезпечніший, ніж той, що існував у Стародавній Греції чи в добу Середньовіччя, дасть початок філософії Просвітництва.

З XVI століття в Європі почався підйом буржуазії, чому неабиякою мірою посприяла протестантська доктрина. Про це пише соціолог Макс Вебер у своєму есе «Протестантська етика і дух капіталізму». На думку Вебера, на початкових етапах розвитку капіталізму, тенденція максимізувати прибуток стала результатом тенденції до накопичення надлишкових благ. Вебер вбачає причину цього в «аскетизмі» протестантів, які жили за двома основними законами: вони повинні були методично працювати ( праця взагалі вважався головним завданням життя) і скромно насолоджуватися плодами своїх праць. Ненавмисним наслідком даної етики, нав’язаної вірянам шляхом соціального та психологічного тиску, стало те, що працьовиті трудівники, вірячи в вічне спасіння, мирно і старанно працювали, в той час як ті, хто стояв вище, накопичував кошти для подальших інвестицій. Вебер показує також, що капіталізм – це вираження сучасного західного раціоналізму (феномена, тісно пов’язаного з Реформацією). Німецький економіст Вернер Зомбарт також критикував англосаксонський Handlermentalität (торгашеський менталітет) і визнавав той факт, що католицизм свого часу не давав ринковому мисленню поширитися в Західній Європі.

Позбавлений будь-яких метафізичних принципів, догм, символів, ритуалів і таїнств, протестантизм в підсумку повинен був відкинути все трансцендентне, секуляризувати всі вищі прагнення, звівшись до моралізму і пуританізму. Так, в пуританських англосаксонських країнах, зокрема в Сполучених Штатах, релігійна думка доходить до того, що зводить у ранг священного будь-яке тимчасове творіння, матеріальний успіх, багатство і процвітання, які вважаються не чим іншим, як знаком Божої участі. У своєму творі «Америка сьогодні», опублікованому в 1928 році, французький соціолог Андре Зігфрід підкреслив, що «справжня американська релігія – це кальвінізм», і додав: «Релігійне натхнення вже не відрізнити від погоні за вигодою (…) Морально прийнятним вважається те, що релігійний дух став чинником соціального прогресу та економічного розвитку». На думку бельгійського політика Роберта Стойкерса, «Північна Америка – це союз Інженера і Проповідника», тобто Прометея і Жана Кальвіна чи вкраденої у Європи техніки та пуританського месіанізму. Вкладаючи універсалістську християнську концепцію в мирську, матеріалістську форму, Америка хоче стерти кордони, культури, відмінності для того, щоб об’єднати народи, які населяють Землю, в одноманітну спільноту, керовані новою Святою Трійцею – вільним бізнесом, вільною світовою торгівлею і ліберальною демократією. Безперечно, і Мартін Лютер, і, в ще більшою мірою, Жан Кальвін були «батьками» дядечка Сема…

Ми, молоді європейці, виступаємо проти просоченого індивідуалізмом Заходу, проти цього раціоналіста і матеріаліста – спадкоємця Реформації, псевдо-Відродження і Французької Революції. Ми не хочемо, щоб Європа і далі перебувала в занепаді. Ми все ще прагнемо Воїна замість Мораліста, а Ніцше і Еволу замість Лютера і Кальвіна.

Едуард Рікс

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *