Hot! Поняття расизму

Поняття расизму вже так змінили, деформували, обробили чарівники єдиної ідеї задля того, щоб безжально затаврувати всіх, кого турбує захист європейської ідентичності та культурного розмаїття світу, що іноді вже втрачається справжній мерзенний сенс цього слова, коли його вживають свідомо. Деякі активісти, до яких жорстоко ставилися через неправильне трактування цього терміну, знизуючи плечима, кінець кінцем були змушені погодитися з нав’язаним трактуванням.

Проте нестерпне лицемірство патологічного антирасизму з тоталітарними ухилами лише показує брудну потворність того, чим є справжній расизм. Расизм є одіозним не тому, що він «нелюдський» (навпаки, він цілком людський, навіть занадто людський…), не тому, що він повертає нас до «найтемніших часів нашої історії» (він був вже задовго до початку і після…) або тому, що він «варварський» (сучасність дає стільки же прикладів расизмy, якщо не більше, ніж у будь-яку іншу епоху…), але просто тому, що він є «найчистішою» формою дурості.

Що таке справжній расизм? Це ненависть або презирство апріорі до людини через її походження або колір шкіри, попри будь-які інші чинники. Це судження про іншого, виходячи не з того, що він «робить», а з того, ким він «є» з біологічної точки зору. Чи можна придумати більш абсурдне заперечення здорового глузду?

Така психічна патологія як расизм може між іншим набувати зовсім різних, а іноді й неочікуваних форм. Таким чином, войовничий антифашизм, безперечно, є формою «расизму», позаяк він заперечує людську суть конкретної групи, навіть не намагаючись аналізувати, співставити, порівняти чи «замислитися». «Фашист» – негідник вже за своєю суттю, якою б не була його конкретна і справжня поведінка, якими би щедрими та порядними не були його щоденні вчинки. Він винний у будь-якому випадку в тому, ким він є.

Сучасний антирасизм є також формою «расизму», оскільки він апріорі надає меншинам певних «якостей» за таким же принципом як і «класичні» расисти приписують їм певні «недоліки». Ксенофілія та ксенофобія є двома гранями однієї неспроможності усвідомити, ким ти є, і співіснувати з тими, хто на тебе не схожий.

Головною помилкою лівих є використання ними (з ризиком небезпечної профанації) самого нудотного терміну «расизм» для позначення найрізноманітніших, найскладніших і дуже часто найпочесніших та найгідніших явищ. Регіональний ірреденталізм, прагнення забезпечити громадську безпеку, патріотизм, переосмислення історії, гордість за приналежність до своєї раси – все це йшло під мерзенним стягом «расизму» завдяки прихильникам одноманітного світу, зменшеного до розмірів гігантського ринку.

Але ж ні, ні етнічний диференціалізм, ні усвідомлення культурних розбіжностей та несумісностей (які в жодному разі не призводять до певної ієрархії), ні любов до своїх традицій (що також є відправною точкою для пізнання традицій інших…) не є «расизмом» і навіть є найнадійнішими та найнеприступнішими укріпленнями проти його проявів. І той факт, що деякі злобні чудовиська ефективно використовують ці благородні поняття як вузькі плавки, щоб приховати свою фрустрацію та інші мерзенні манії, ніяк не змінить цієї правди.

Багатополярний, різноманітний та багатий на сильні та шановані ідентичності світ є нерасистським світом.

Зентропа

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *