Поки ще не пізно…

Якщо розглядати капіталізм як доконаний соціальний факт, який нерозривно пов’язаний з культурою і з особливим укладом життя, стає ясно, що найздоровішу і найрадикальнішу критику цієї нової цивілізації слід шукати серед прихильників так званого «не-зростання». Під цим словом мається на увазі зовсім не припинення виробництва і не загальний жорсткий режим економії (…), а переоцінка сучасного способу життя, заснованого, за словами Маркса, суто на потребі «виробництва заради виробництва та накопичення заради накопичення». Спосіб життя сучасних людей позбавлений справжніх людських почуттів, він заснований на нерівності. Логіка накопичення капіталу неминуче призводить до того, що багатство «зосереджується» на одному полюсі, а вади і навіть злидні – на іншому. До того ж, неможливо зробити цілком глобальним світ, природні ресурси якого за визначенням обмежені. Ми неминуче приходимо до протиріччя. Вже відомо, що нам знадобилося б ще кілька планет для того, щоб забезпечити всьому людству рівень життя середнього американця. Мені приємно спостерігати за тим, як, незважаючи на єхидні коментарі економістів і карикатурне зображення в ЗМІ, ці розумні думки завойовують інтерес дедалі більшої кількості людей. Залишається сподіватися на те, що ще не занадто пізно. У нас немає ніяких гарантій, що загибель нової глобальної імперії породить пристойне мисляче суспільство, а не світ, що складається з варварів, поліції і мафії.

Жан-Клод Мішеа

(Жан-Клод Мішеа)

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *