Падіння ідола

Залізна леді не дарма отримала таке ім’я, адже її серце було холодним і черствим, позбавленим співчуття й милосердя, й не мало жодного душевного зв’язку з народом, представником якого її було обрано. Вона розглядала себе та решту Британії виключно в якості атомізованих індивідів та сімейних груп. Для неї суспільства не існувало. [1]

Маргарет Тетчер була також залізним ідолом на глиняних ногах для багатьох обдурених правих в Великобританії, які розглядали її як прихованого традиціоналіста. Такі умонастрої були достеменно присутні в збіговиську радикальних торі – Мандей клабі (Клубі понеділка) та поміж поміркованих елементів обуржуазненого Національного фронту, які вірили в її риторику про контрольовану імміграцію, що виявилась брехнею націленою на знищення організації, що налічувала 20 тисяч членів.

Тетчеризм як ідеологія сходить корінням до лібертаріанської економічної теорії Хаєка, фон Мізеса, а відтак Ротбарда, хоч Ротбард кепкував з Тетчер за те, що лібертаріанства в неї було не достатньо! [2] Початковою умовою, було щонайменше, вихід уряду з економічної діяльності і убезпечення ринків від будь-якого втручання. Багато лібертаріанців не бачать потреби в уряді взагалі, розглядаючи його як перешкоду економічному розвитку і прелюдію до моторошного колективізму, так огидного радикальним індивідуалістам.

Пані Тетчер якось зауважила «економіка – це метод; мета – змінити серце та душу» [3]. Таке твердження більш личило б комуністові, котрий цинічно вживає релігійні метафори з пропагандистською метою. В жахливій подобі редукціонізму, як неолібералізм (чи лібертаріанство), так і більшовизм розглядають людських істот передовсім як економічних створінь, позбавлених жодних змістовних зв’язків з предками та традиціями.

Брутальна політика Тетчер певною мірою втілила в життя марксистську міфологію, в спосіб в який вона штовхнула робітничий клас в руки більшовиків та більшовизованих профспілок, котрі, як і завжди, виставляли себе авангардом і спасителями пролетаріату.

Ліваки в часи шахтарських страйків були такими ж огидними як і неоліберали-тетчеристи, й не становили жодної справжньої політичної альтернативи для шахтарів-страйкаів окрім більшовицької. В профспілки просочились ліві екстремісти, котрі нав’язували членству переконання, буцімто консерватизм є синонімом позбавлення їх засобів існування через залучення робочої сили ззовні. Національний фронт, який називав себе вуличною армією тетчеристів, насправді був збіговиськом корисних ідіоти, що слугували групами залякування для знищення солідарності робітничого класу.

В дні після її упокоєння, підозрілі огидні пики з числа сучасних ліваків з розмахом вчинили святкування, позначене мародерством, заколотами та нищенням людського майна. Смердючі розумово відсталі мешканці сквотів об’єднались з безродними буржуями-хіпстерами, анархістами з чорного блоку та всілякими не-європейцями на агресивних вуличних пиятиках в Лондоні, Ґлазґо та Брістолі. В етнічно «розмаїтих» місцевостях в Брікстоні, поліцію атакували зграї виродків, більшість з яких замолоді, щоб пам’ятати добу Тетчер. Доброчинну крамниці Барнарда (яку важко назвати бастіоном ультра-капіталізму) було атаковано реактивними снарядами. [4] Однак не тільки космополіти та маргінальні гівнюки тішились з нагоди переставлення Тетчер: ненависть до цієї жінки, й досі відчутна на валійських рівнинах та інших місцях, де мешкає робітничий клас, особливо серед представників покоління, яке зазнало негативного впливу її правління. Саме ця огида та ототожнення її з правими стали провідним чинником зупинки електоральних успіхів справді консервативних рухів.

Правим та консерваторам не завадило б відректись від катастрофічного спадку Маргатер Тетчер разом з лібертаріанською ідеологією, яку вона так деструктивно втілювала. Справжній консерватизм узгоджує, те, що марксисти звуть класовим поділом, на основі етнічної та культурної єдності, за якої кожен стан становить інтегральну частину вертикальної ієрархії. Нація не тотожна державі, ані не є вона абстрактним та довільним засобом упорядкування економічних цілей, натомість це тотальна сума метафізики, естетики та народних звичаїв певного етносу. Суспільство існує, консерватизм є соціальним.

Посилання:

  1. http://www.margaretthatcher.org/speeches/displaydocument.asp?docid=106689
  2. Murray N. Rothbard, The Real Reaganomics, http://www.lewrockwell.com/rothbard/rothbard57.html
  3. http://www.margaretthatcher.org/speeches/displaydocument.asp?docid=104475
  4. http://www.dailymail.co.uk/news/article-2306165/Margaret-Thatcher-death-parties-The-Lefts-sick-celebration-Brixtons-streets.html

Джон Вільям Говелс

Переклад: ОБ

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *