Hot! Візії Зепа Хольцера


Висвітлення проблем і мої пропозиції щодо їх вирішення:

Ми приходимо в цей світ, зазвичай в стерильній лікарні, де одразу ж нам підрізають наше коріння. Нам одразу роблять щеплення якого хімічного коктейлю, а відтак починається наша мандрівка в штучний світ, який стає дедалі жорстокішим до Природи та природних процесів. Однак варто задуматись, а чи не було б правильним початком життя молодої людини природне народження та природне дитинство в колі своєї сім’ї? Чи не слід надати кожному мешканцю планети право на появу на світ на власному шматочку землі, який вони зможуть обробляти і доглядати задля забезпечення власних потреб, вирощених в чистому довкіллі? Я стверджую, що земельна реформа, яка підтверджує цю дійсність давно на часі.

Зростаючи відгородженими й ізольованими від Природи і наших Mitlebewesen – тобто створінь, що співіснують з нами – ми втрачаємо природний зв’язок з нашим середовищем. Натомість, зростання у взаємодії з рослинами, тваринами й людьми, уможливлює отримання досвіду змістовної належності й посилює задачу і можливість діяти як розумовопоноцінна особистість, задачу вдосконалення майстерності Спрямування замість Підкорення.

Спостерігаючи за життя навколо нас, за істотами які нас оточують, ми виявляємо, що Природа вже є досконалою, що Творець подбав про кожного; що все перебуває в зв’язку одне з одним, й що немає нічого що слід би було покращувати. Нашим завданням є зберегти та охороняти цю досконалість.

[…]


Проблеми відносин між поколіннями – велика прогалина в нашому суспільстві.

Наші батьки та діди животіють в непроглядній нудоті в старечих притулках. Їхні діти та внуки «дебілізуються», інакше це не назвеш, сидячи за комп’ютерами, відеоіграми та екранами телевізорів. Однак вся історія природних спільнот показує, що Старші мають передавати свій досвід і мудрість своїм дітям та онукам. Діти отримавши ці настанови, можуть краще підготуватись до облаштування власного життя. Ми мусимо задуматись над тим, які трагічні помилки ми робимо в цій галузі. Однак, повернення до ідеї Generationenhaus (тобто житлових комплексів, котрі відроджують ідею проживання кількох поколінь поруч для подолання проблеми турботи про старих та догляду за дітьми) та проекти, спрямованні на згуртування громади можуть значною мірою посприяти подоланню в суспільстві прірви між поколіннями.


Освіта – Спеціалізація – Прогрес – «Дебілізація»

Освіта має складатись, наполовину з практичної, наполовину з теоретичної частини: в кожного дитячого садку має бути город; в кожної школи – власна господарська частина, а в кожного університету власне підсобне господарство. Це мають бути природними місцями для досліджень і отримання практичного досвіду, а також навчальними центрами для забезпечення майбутнього нашим дітям, а відтак для забезпечення майбутнього всьому суспільству.

Сьогодні ж згідно модерністської, так званої прогресистської парадигми в освіті, молодь навчається в повному відриві від Природи і втрачає свої глибоке коріння. Якщо ми не здатні побачити цей зв’язок, взаємовпливи та симбіоз в природних циклах, ми також будемо не здатними розпізнати і зрозуміти їх суть. Ми також будемо нездатними долучити себе досконалі цикли закладені Творцем.

Які ж наслідки? Замість того, щоб зрозуміти як діють природні цикли, ми переконані, що можемо їх вдосконалити, а тому починаємо з ними боротись, замість того, щоб з ними взаємодіяти. Вашим завданням має бути просто спрямування Природи, а ніяк не втручання в Природу. Найбільш необхідним тут є здоровий глузд і творче мислення. Наші діти та внуки «дебілізовані» в школах та університетах, і деякі вже втрачені для нас назавжди, але не тому, що вчителі та викладачі також стали невігласами. Ні, це трапилось тому, що вчителі мусять дотримуватись навчальних планів, які вони самі часто не схвалюють. Вони погодились стати заручниками політиків і лобістів. Але, любий Професоре, там де є воля до дій, завжди знайдеться й спосіб. Але наші освітяни залежать від підтримки з боку політиків, або ж від лобістів, а тому не можуть і не будуть в змозі вплинути на зміни. Теоретичні науки так далеко відсунули себе від міркувань практики та досвіду, що стали не зрозумілими й без толковими для більшості населення (якому вони призначені слугувати). Декілька невід’ємних суттєвих складових життєвих циклів вже втрачено. До цього часу, ані наукові, ані політичні спільноти не дали належної відповіді на жахливу й невпинну деградацію довкілля (з наслідками на зразок глобального потепління). Виглядає, що в основі відсутності відповідальності і належних дій лежать фінансові інтереси і корупція. Жахіття, які неминуче настануть призведуть до цілковитого колапсу такої слабкої і хворої системи.


Отруєння повітря, води та ґрунту.

Отруєння повітря, води та ґрунту, як наслідки використання хімічних та штучних добрий, та як складова монокультурного сільського господарства, викрадає здорові підвалини нашого життя. Їжа – це наші ліки. Селянин мусить виробляти поживу для життя, а не для наповнення пуза отруєним хімією, низькосортним, тяжким для організму монокультурним їдлом. Фермер, мов учитель, має стати зразком для інших людей в шанобливому ставленні, до створінь, що живуть поряд з нами, рослин і тварин матері-землі. Нажаль, дійсність виглядає інакше. Вказівки Європейського союзу та субсидії роблять селянина залежним, навіть намертво прив’язаним до цього процесу. Селянин здеградував до рівня отримувача субсидій. Преміальні виплати взагалі призначені, щоб накласти на нас всякі заборони та обмеження. Ці заохочення чи так звані компенсації суть нічим іншим як виплатою за збитки завдані провальною сільськогосподарською політикою державних та ЄСівських законів та норм. «Розширюйся або прогориш» таке гасло Європейського союзу.


Спеціалізація, модернізація та масове виробництво м’яса.

Тварин прийнято розглядати як речі. Відносини з істотами, які живуть поряд з нами, зруйновано. Результатом є масове і масивне знущання над тваринами. Це виливається у всілякі каліцтва братів наших менших: обтинання ріг, вкорочування дзьобів, хвостів та крил, використання електрошоку дресирувальниками, каліцтва через недбале маркування вух, тощо. Тварини, які зазнали таких катувань, не можуть забезпечити здорової їжі. Якщо тварина не почуває себе добре, її м’ясо буде також зіпсоване.


Селянин – це жива душа народу! Якщо помирає селянин, помирає країна!

Землі, які оброблялись з давніх-давен втрачені нині через регульоване землекористування. Старим та випробуваним століттями методи обробітку землі забороняються регулятивними нормами Євросоюзу. Централізовані, циклопічні переробні центри, на зразок скотобоєнь, хлібозаводів, горілчаних комбінатів, молочарні та сирні фабрики призначені стати і широко пропагуються як єдино можливі установи для переробки продуктів сільського господарства. Тому ці центри можуть й далі працювати на повну потужність, однак, для простих селян-фермерів можливість специфічного виробництва і вдосконалення своєї продукції значно урізається, якщо не зупиняється цілковито.

І без того нікчемний простір для еко-фермерів урізається Євросоюзом через скорочення пільг та збільшення безглуздих податків. Все інше, як ми знаємо, автоматично з цього випливає. Селянин стає рабом на власному господарстві й тоне в боргах, в наслідок надмірної механізації та спеціалізації, виснажений, зневажений, засипаний тонами бюрократичного мотлоху та напастей з боку адміністративного левіафану, животіє в повній залежності. Що дивного в тому, що його діти не хочуть продовжувати батькову дорогу страждань?


Рішення всіх проблем.

Суспільна відвага замість перегонів в напрямку прірви ключова потреба для самозахисту від розгнузданого адміністративного монстра.

Поставте себе на місце «Іншого» – на місце рослин, тварин, і так, людських істот, й запитайте себе чи добре почувалися б ви на їх місці. Якщо дощовик черв’як почувається добре, значить ґрунт здоровий. Рослини й тварини почуваються добре, якщо вони мають змогу жити в повноцінному біологічному довкіллі, і якщо мають змогу – жити на свободі. Ви дістанете великий успіх та здобутки, якщо правильно спрямуєте всі ці природні події. Землю можна використовувати, а не чинити над нею насилля. Різноманітність, а не спеціалізація забезпечує здорові системи. Природа є досконалою. Не треба в ній нічого покращувати. Якщо ви робите такі спроби, ви самі себе обдурюєте і вводите в оману. Природа сама створює свої складники; люди натомість часто творять помилки. Якщо ви самі себе годуєте страхом – звільніться від нього, адже страх найгірший друг у вашому житті. Ставтесь з повагою до всіх створінь навколо, і вони віддячать вам сторицею, а слово Селянин знову стане найпрекраснішим звертанням.

Зеп Хольцер

Зеп Хольцер

Про автора:

Зеп Хольцер (Josef “Sepp” Holzer) – народивсь 24 липня 1942 року в містечку Раммінґштайн, провінція Зальцбург, Австрія. Походить з селянської сім’ї. У 1962 він перейняв гірську ферму своїх батьків. Зазнавши невдачі з усталеними «сучасними» методами господарювання, він почав вести екологічне сільське господарство (пермакультурний підхід) у своєму маєтку Краметерхоф в Австрійських Альпах, розташованому на значній висоті в горах (1100-1500 метрів над рівнем моря). Його називають «бунтівним фермером» за вперте застосування своїх методів, незважаючи на загрозу штрафів та навіть ув’язнення (напр. за відмову від підрізання плодових дерев, що убезпечило їх від ламання від тиском снігу). Зеп Хольцер також створив деякі з найкращих світових зразків використання водойм як відбивачів світла для збільшення коефіцієнта пасивного сонячного нагріву, а також використання принципу мікроклімату, терасування схилів, тощо. Розширена ферма Хольцера тепер охоплює понад 45 гектарів садів, включаючи 70 водойм, і, можливо, є найпослідовнішим прикладом застосування принципів пермакультури в усьому світі. Детальніше про пермакультуру, винаходи та філософію Зепа Хольцера можна дізнатись з його книг: «Аграрій-революціонер», «Пермакультура Зепа Хольцера», «Пустеля чи рай», та ін.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *