Марш на Фіуме

Він ніколи не йшов на компроміси, коли заходило про його політичні настанови. Габріель Д’аннунціо казав: „Моя поведінка здатна видаватися необачною і відчуженою, по відношенню до моїх життєвого стиля і мистецтва”, „проте люди мають усвідомити, що я не просто так, але годен таки до чогось.”

По обранню його до італійської Палати Представників він виказав тотальне презирство до парламентського цирку, рідко навідував сесії і поводився неадекватно, під час них. Його називали „делегатом краси”, він спостерігав парляментські дебати в якости художника, а не учасника. Перед тим обраний до палати як „правий націоналіст”, він не тримав жодних упереджень і сидів обіруч з радикальними ліваками.

FIUME 1

Доконуваний кредиторами, Д’аннунціо навідує Францію 1910 року, з метою концентруватися виключно на письменництві і мистецтві. Починаючи десь із 1890-х він користується шаленою популярністю і на момент повернення до Італії вітається не аби з ким — стами тисяч прихильників. Однозначно підтримуючи участь Італії у Першій Світовій, у віці п’ятидесяти двох років Д’аннунціо перебуває на передовій. Сміливий пілот, він бомбардує і втрачає око під час невдалої посадки літака. Заключним актом героїзму був політ над Віднем з розкидуванням пропагандистських листівок.

На Мирній Конференції 1919 року Італія вимагала порта Фіуме, обгрунтовуючи це принципом самовизначення. На той час мало що так дратувало італійців як „питання Фіуме”. США, Франція і Великобританія рахували Фіуме Югославією і окупували порт. Гурт молодих армійських офіцерів звернувся до Д’аннунціо з проханням допомогти захопити порт. 12 вересня він вийшов з Риму на чолі тисячі „чорносорочечників”; союзницькі загони капіталювали і Д’аннунціо перебрав на себе управлінські функції, допоки цього не зробить Італія. Він — команданте.

56-195376-volantinodannПротягом кількох тижнях біля семи тисяч солдатів і чотириста моряків приєднуються до нього. У Д’аннунціо вони вбачали героїчну альтернативу засидівшимся парламентарям, котрими вони нехтували. Для них командант Фіуме став „символом моралі, політичного і соціального протесту проти попереднього порядку”. Легіонери закликали до свободи всіх пригноблених і з інтересом ставилися до радянського експерименту в Росії. Вони були відкриті для союзу з синдикалістами, анархістами і соціалістами. Д’аннунціо було встановлено контакти з Шоном О’Келлі, майбутнім президентом Ірландії, представником „Шин Фейн” у Парижі; з єгипетськими націоналістами; з радянським урядом. Ленін згадав за Д’аннунціо, як про єдиного італійського революціонера.

Стверджуючи, таким чином, незалежність Фіуме, Д’аннунціо засудив тогочасні великі держави, особливо британський імперіалізм.

„Фіуме неприборканий. Звичайно, всі ми можемо загинути біля його руїн, але у підсумку ці руйнації лише загартують наший дух”. Від „Шин Фейн” до Червоного прапора, хрест і напівмісяць Єгипта, повстання духу, загориться від наших іскор, буде знову горіти проти пожирачів сирої плоті і гнобителів беззбройних націй. Та імперія, котра володіла Персією, Месопотамією, Новою Аравією і більшістю Африки і не мала від того остаточного задоволення, коли лише забажає, може наслати на нас повітряні сили, так само легко, як то було зроблено у Єгипті, де ніхто не застидався вчиненій серед повстанців різанини.”

56-195381-stamp-fiume-1920-25c-annunzioБагато із символів Д’аннунціо пізніше були прийняті на озброєння Муссоліні. Чорні сорочки легіонерів походили від тунік перших „загонів дії”, що взяли участь у війні. Гарібальді, батько сучасної Італії, він зазнайомив італійців з ідеєю відносно кольорової сорочки, як символа опору. Навіть слово „фашіо”, похідним від котрого є „фашизм”, означало буквально „гурт” чи „асоціацію”, довго використовувалося лівим італійцями. В 1872 році Гарібалді заснував „Fascio Operaio”, а у 1872 одна ліворадикальна формація була відома як „Fascio dei Lavoratori”.

Протягом п’ятнадцяти місяців команданте Д’аннунціо стримував протести союзників і блокаду італійського уряду. Тоді, 24 грудня 1920, або, як назвав його Д’аннунціо, „Кривавого Різдва”, його трьохтисячний загін протистояв двадцятитисячній армії супротивника.

Тоді, в ті далекі часи, вільна держава Фіуме, під керівництвом Д’аннунціо була героїчним, пристрастним повстанням супроти сірості і пересічності. Ось, що тоді казав Д’аннунціо:

„Благословенна молодь, котра прагне слави, оскільки її бажання буде задоволене”.

„У цьому житті все залежить від прийдешнього. Чоловік має відновити себе або хай помирає.”

FIUME 10Габріель Д’аннунціо, декадентний поет, художник, музикант, естет, бабій, зірвиголова, піонер аеронавтики, геній і хам з’явився на Першій Світовій озброєний лише маленькою армією і привітанням „Arditi”. Його рішенням було експропріювати місто Фіуме у Югославії і передати його Італії. Після любовної ночі зі своєю коханкою на цвинтарі у Венеції він вирушив на завоювання Фіуме. Італія відхилили його пропозицію, прем’єр-міністр назвав дурнем.

Гнівний Д’аннунціо вирішив проголосити незалежність і побачити, як довго буде здатен утримувати її. Разом із одним своїм друганом-анархом вони пишуть Конституцію, в котрій проголошують музику центральною складовою державних підмурків. Фльота його складалася з дезертирів і схильних до анархізму морських офіцерів, котрі називали себе „Uscochi”, на честь піратів, які колись плавали цими офшорами та з задоволенням грабували венеційців і оттоманців. Кілька багатих торгових суден раптом забезпечили економічне підґрунтя новопосталої держави. Кого там лише не було: художники, богемісти, авантюрники, анархісти, втікачі, примілітарені денді, буддисти, теософи і ведантисти. Гулянки не припинялися. Щоранку Д’аннунціо читав маніфести і поезію з балкона; що не вечір, то концерт, фейерверк. На цьому діяльність уряда і закінчувалася. Вісімнадцять місяців по тому, коли гроші і вино закінчилися і італійська фльота знайшлася вже поблизу ніхто не мав сил опиратися.

it-fiumeciv3

Д’аннунціо, подібно багатьом італійським анархістам, пізніше завернув до фашизму, властиво Муссоліні (екс-синдикаліст) спокусив його до того. З часом Д’аннунціо зрозумів свою помилку, проте було занадто пізно, він був старим і хворим. Він став „мучеником”. Звичайно, вільна Україна чи Барселона звучить значно серйозніше, разом з тим Фіуме може надатися в наших наступних студіях. Порт Фіуме, до певної міри, остання з піратських утопій, чи, можливо, перша сучасна тимчасова автономна зона.

Хакім Бей

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *