Hot! Легіон Михаїла Архангела

Сергій Чаплигін
П’ята година ранку. 30 листопада 1939 року. По звивистій дорозі в Бухарест повільно рухається поліцейська вантажівка. У її критому кузові — чотирнадцять ув’язнених, яких о десятій вечора вивели з камер в’язниці й посадили у вантажівку для перевезення. Всі вони сидять уздовж бортів, обличчям до стіни, їхні руки зв’язані за спиною, за кожним із них знаходиться жандарм. Раптово начальник конвою майор Динулеску змахує своїм ліхтариком, й за цим сигналом кожний жандарм стрімко дістає шнур та накидає його на шию сидячого перед ним ув’язненого…

За хвилину все скінчено — чотирнадцять трупів лежать на брудній підлозі поліцейського фургона. Через якийсь час вантажівка в’їжджає до внутрішнього двору бухарестської в’язниці, де вже вирита яма й знаходиться напоготові піхотне відділення. За наказом прокурора в тіла задушених всаджують контрольні кулі і, переконавшись в їх смерті, скидають у яму.

Декількома днями пізніше їхні тіла будуть вириті, перевезені в інше місце, облиті сірчаною кислотою і засипані землею, а саме місце буде залите бетоном.

Кожному з жандармів – учасників цієї операції буде видано, як премія, по 20 тисяч динарів. У цей же день у газетах з’явиться офіційне повідомлення: “Ранком 30 листопада в околицях Бухареста був атакований автомобільний конвой, що перевозив ув’язнених; у метушні ув’язнені спробували зникнути. Поліція була змушена застосувати зброю; у числі вбитих був і Корнеліу Зеля Кодряну, засуджений до десяти років каторжних робіт”. Так закінчилося життя знаменитого Капітана Корнеліу Зеля Кодряну, засновника й лідера Легіону Михаїла Архангела та Залізної Гвардії.

“Нашими глибинними почуттями, з яких народився Легіон, було наступне: нас не цікавило, чи попереду тріумф, чи поразка, чи смерть. Наша мета була іншою: виступати в єдності. Просування вперед єдиним фронтом, спираючись на Божу допомогу та справедливість румунських людей, не думаючи, яка доля нас очікує – бути переможеними чи померти, – є благословенним та буде корисним для нашого народу.” (К.Кодряну)

Корнеліу Зеля Кодряну народився 13 вересня 1899 року в родині вчителя молодших класів в невеличкому молдавському містечку.

У 1919 році, під час навчання в Ясах, Корнеліу знайомиться з двома людьми, які посприяли його подальшому формуванню як революціонера: професором Олександром Кузою та робітником Костянтином Паску. Разом вони утворили праворадикальну структуру під назвою Гвардія Національної Свідомості та практикували крайній націоналізм у формі вуличної протидії лівим.

Через чотири роки, 4 березня 1923 року, буде утворена Ліга національного християнського захисту, на чолі якої стане відомий юрист, один із засновників румунського націоналізму, Олександр Куза. Завдяки своїй неприборканій енергії, а також особливому магнетизму, Корнеліу Кодряну незабаром стає відомий всій молоді Румунії, особливо студентству.

Не було жодного університету, де б його не знали й не поважали. Досить сказати, що на його весіллі було присутньо десять тисяч чоловік. Втім, була в той час іще одна сторона діяльності Кодряну – зі своїми товаришами він планує ліквідацію найбільш відомих корумпованих політиків, аби домогтися нагнітання ситуації в країні до такого стану, коли національна революція виявиться неминучою.

24 червня 1927 року Кодряну разом з Іоном Моцею, Ілією Гарнеатою, Корнеліу Георгеско та Раду Мироновичі, незадоволеними занадто конформістською позицією лідерів Ліги, засновують знаменитий Легіон Михаїла Архангела. Сама назва – Легіон Михаїла Архангела – точно відображала суть заснованої Кодряну організації. Це було більше, ніж політична партія чи релігійний союз. У Легіоні відображалася ідея страшного у своєму гніві небесного воїнства, що зійшло з небес на землю аби відновити справедливість і привести все у відповідність із справжнім порядком речей.

Сам Кодряну говорив про це так: “Легіон – у набагато більшому ступені школа та армія, ніж політична партія. Все найблагородніше, саме чисте, саме працьовите й саме хоробре, що зуміла породити наша раса, найпрекрасніша душа, що її може уявити наша свідомість – ось те, що повинен створити легіонер”.

1 серпня 1927 року вийшов перший номер журналу Легіону Михайла Архангела, під назвою “Земля предків”. Ідея присутності безсмертних героїв, які загинули, серед героїв живих, йде своїми коріннями в гіперборейські культи Дакії. Для православних легіонерів Архангел Михаїл уособлював героїчне знаходження духовної могутності й безсмертя за допомогою страшної й агресивної битви з нелюдським елементом – як у собі, так і зовні себе, у своїй країні.

Мірча Еліаде з цього приводу написав: “Сьогодні увесь світ перебуває під знаком революції, але в той час як інші народи здійснюють ці революції в ім’я класової боротьби й примата економіки (комунізм), під знаком Держави (фашизм) або раси (гітлеризм), легіонерський рух породжений під знаком Архангела Михайла тому й здобуває перемоги з волі Господньої. Кінцева мета легіонерської революції – спокута людей”.

Починаючи з 1 жовтня 1927 р., коли було створено перше “гніздо” Легіону в Бухаресті, число його прихильників неухильно росте, він стає усе більш і більш впливовою силою на політичній арені, не поступаючись при цьому своїми принципами, і зберігаючи нонконформізм і революційність.

20 червня 1930 року Кодряну вирішує створити рух Залізна Гвардія, що стрімко перетворюється в силу, непідконтрольну буржуазній владі. В зв’язку з цим 11 січня 1931 року уряд забороняє Залізну Гвардію, багатьох активістів заарештовують. Але репресії не можуть перешкодити росту популярності Гвардії.

Влада вирішує завдати потужний удар по Гвардії й обрушує на легіонерів вал репресій. 20 000 членів Гвардії арештовані, 16 – убиті. Помста легіонерів не змусила себе чекати. В ніч з 29 на 30 вересня вони вбивають міністра Дуку. І вже 20 березня 1935 р. Залізна Гвардія знову з’являється на політичній сцені Румунії – цього разу під назвою Все для Вітчизни.

25 жовтня 1936 р. у рамках Гвардії, для якої основним ворогом, як політичним, так і метафізичним, був фінансовий лихварський капітал, створюються робітничі підрозділи під керівництвом інженера Георга Климі. В етиці легіонерів головною цінністю була Праця, обманом вкрадена капіталістичною економікою у його справжнього власника.
20 грудня 1937 року партія “Все для Батьківщини” проводить до парламенту 66 депутатів. Залізна Гвардія стає третьою за впливом партією в Румунії.

З передвиборчої програми Залізної Гвардії:
1. Ми вимагаємо запровадження смертної кари для шахраїв-маніпуляторів громадськими коштами…

2. Ми вимагаємо розслідування і конфіскації усього майна тих, хто знекровлював нашу бідну країну.

3. Ми вимагаємо, щоб усі політики, винні в діяльності проти інтересів нашої країни шляхом підтримки тіньових приватних спекуляцій чи іншим чином, були притягнуті до суду.

4. Ми вимагаємо, щоб у майбутньому політики були виключені з директоратів різного роду банків та фінансових підприємств.

5. Ми вимагаємо вигнання орд безжальних експлуататорів, які прибули сюди з метою спустошення багатств нашої душі та використання наших робочих рук.

6. Ми вимагаємо, щоб територія Румунії була проголошена невідчуженою та невід’ємною власністю румунського народу.

7. Ми вимагаємо створення єдиної команди, котра вдихне у румунський народ єдине серце і єдиний дух”.

17 квітня 1938 р. уряд заарештовує Кодряну. Двома днями пізніше його засуджують на шість місяців в’язниці за образу міністра Н. Йорги. Однак уже 27 травня вирок змінюють: 10 років ув’язнення “за зраду Батьківщині”! Втім, Кодряну дійсно зрадив свою стару “батьківщину”, батьківщину банкірів і чиновників в ім’я Нової, перетвореної, героїчної Батьківщини.

Вбивство Кодряну та його соратників не залишилося без помсти – 21 вересня 1939 р. вісім легіонерів на чолі з Міті Дмитрієску вбивають прем’єр-міністра Румунії Калінеску. Відразу після убивства, вони захоплюють радіо й повідомляють на всю країну: “Ми виконали свій священний обов’язок: ми покарали ката”. Трупи цих героїв, розстріляних відразу після радіозвернення, вісім днів перебували на місці їхнього подвигу для залякування інших. Над сотнями легіонерів була зроблена кривава розправа. Багато тисяч були відправлені в концтабори. Трупів було стільки, що уряд дав вказівку анулювати договори про резервування ділянок на цвинтарях під могили…

Потім було зречення Кароля II, зрадництво генерала Антонеску, нові сотні трупів, втеча легіонерів які залишилися живими до Німеччини, нацистські концтабори.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *