Легенди

Сукупність образів у формі поетичного, епічного, легендарного, ліричного і т.д. переказу, який об’єднує за традиціями народу, спільноти, культури, ключові уявлення для встановлення існування або історичності групи, про яку йде мова.

«Країна, що не має більше легенд, сказав поет, – приречена на смерть від холоду. Цілком можливо. Проте народ, який не має міфів, вже мертвий. Завданням особливого класу оповідей, яким є міфи, насправді є художнє описання ідеології, якою живе суспільство, закріплення у свідомості не тільки визнаних цінностей та ідеалів, в які воно вірило з покоління в покоління, а й ще його сутності та структури, елементів, зв’язків, системи рівноваги, напружень, складових частин цього суспільства, врешті решт узаконення існуючих правил та традиційних практик, без яких воно розсиплеться на порох. Всі ці оповіді мають одне завдання, одне й те саме, життєве» (Ж.Дюмезіль).

Маючи на меті не переконати, а скоріше звабити, міф у невеликому оповіданні надихає особистість з спільноти, це його головна ідея: міфічні герої, наприклад, кристалізують типи людей, типи творчих особистостей цієї культури, або ж показують типову ситуацію, конкретні події, що можуть повторюватися. Релігійний і святий вимір міфу надає йому актуальності у будь-який час. Ось чому язичницькі боги, що складають міфами (елементи міфу), завжди знаходять новий зміст, нове відродження. Міф не має терміну придатності; не існує поняття «примітивного» міфу, він завжди зберігає відбиток достовірності, навіть, якщо йде іншим, не раціональним шляхом. Ідея Імперії, еллінські чи германські космогонії, наприклад, це завжди актуальні міфи. Від тетралогії Вагнера до наукової фантастики, сучасні часи так само породжують нові міфи.

Наше бачення світу не намагається звести роль людини до раціональної тварини, воно усвідомлює міфічну природу людини, а тому має залишити місце в сучасному світі, який до речі якнайкраще до цього годиться, для нового міфічного оповідання із закликом до майбутнього та поверненням до незапам’ятного. Міф це, перш за все, сфера «найдовшої пам’яті».

Словничок європейця

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *