Hot! Футуризм – між фашизмом та більшовизмом

У наш складний буремний час, коли ЗМІ на свої власний розсуд використовують совєцькі антиукраїнські штампи, так і хочеться залишити все і віддатись мистецтву. Однак і досі існують певні забобони і щодо визначення мистецтва початку ХХ ст. як такого. У часи тотального панування марксизму-ленінізму людям вбивали у свідомість лише викристалізовану у лоні КПСС-КҐБ ідеологію. Те саме було і з мистецтвом. Совєцьке утопічне мистецтво конструктивізму не з’явилось нізвідки, вони стало не бажаним дитям італійського футуризму.

Більше 100 тому, а саме 20 лютого 1909 р. у газеті “Le Figaro” було опубліковано “Перший маніфест футуризму”, який проголосив своїми головними елементами відвагу, зухвальство і бунт: «Не існує краси поза боротьбою. Нема шедеврів без агресивності! Ми ж хочемо оспівати наступальний рух, гарячкове безсоння, гімнастичний крок, небезпечний стрибок, ляпас і удар кулака…». Автором цього маніфесту був італійський драматург, письменник-футурист та друг Беніто Муссоліні, а отже, полум’яний прихильник фашизму – Філіппо Томмазо Марінетті. Центральною засадою естетики та філософії Марінетті був культ сили, тому він палко оспівував колоніальні завоювання Італії в Африці та на Балканах.
То що ж спільного між совєцьким конструктивізмом і італійським фашистським футуризмом? Ґілберт Кіт Честертон якось написав у газеті “Illustrated London News”, що у фашизмі можна знайти багато рис футуризму. Скоріш за все, британський письменник висловив цю ідею, не знаючи про дружні стосунки між Муссоліні і Марінетті. Однак, досить очевидно, що фашизм містив деякі елементи футуризму, бо зародився на 10 років пізніше. Футуризм в уявленні Марінетті та Муссоліні щиро відбивав певні сучасні запити і характерний міланський контекст. Культ швидкості, потяг до сильних рішень, презирство до мас і одночасно захоплюючий заклик до них, схильність до гіпнотичної влади натовпів, екзальтація національних почуттів, антипатія до засилля бюрократії – всі ці емоційні позиції перейшли з футуризму в фашизм майже в готовому вигляді!

Зближення футуриста Марінетті та майбутнього фашиста Муссоліні відбувалось кілька разів: вони були серед тих, кого ув’язнили за вуличну пропаганду італійського вторгнення в Далмацію під час битви на Марні у 1914 р., за анти військові акції в Римі у квітні 1915 р., і нарешті, що головне, за організацію збройних загонів – “Fasci d’Azione Rivoluzionaria” в Мілані у 1919 р. і замах на безпеку Італійського королівства. Як згадує сам Марінеті, ще до зустрічі із Муссоліні італійські футуристи у своїх наступних маніфестах пропагували створення перших об’єднань – “ardidti”. Тому не дивно, що після «небезпечного стрибка, ляпасу і удару кулака» по італійській монархії у 1922 р. багато футуристів влились у “Fasci di Combattimento”. Похід на Рим надав наснаги борцям з буденністю!

Ось, що говорить про паралельне існування футуризму та фашизму італійський правоцентрист та мистецтвознавець Джузеппе Преццоліні: «Муссоліні володіє дивовижним футуристичним характером. У цьому немає жодного сумніву. Шлях, яким рухається фашизм, є причиною того, що він такий як є, і його поточні програми в цілому ворожі програмі сучасності, однак не реальності футуризму як мистецтва. Фашизм, якщо я не помиляюся, жадає ієрархії, традиції і вшанування влади. Фашизм прагне викликати духів старого Риму і класичного минулого. Фашизм бажає залишатися в категоріях думки, прокреслених великими італійцями і великими італійськими інститутами, включаючи католицизм. Футуризм, навпаки, являє його повну протилежність. Футуризм – це протест проти традиції, боротьба проти музеїв, класицизму і шанування вчителів».

2xngPsvg_ZQ

Як і Марінетті, свою схильність до фашизму визначав і Преццоліні, однак лише до того часу, до поки Італія не стала соратницею нацистської Німеччини – Третього Райху. Преццоліні спростовує близькість футуризму і фашизму тоді, коли основні ідеї фашизму дозріли у власній доктрині. “Маніфест підстави футуризму”, за його словами, відкриває справжню суть, адже «футуризм бажає зруйнувати музеї, бібліотеки, розтрощити моралізм і всіляку опортуністичне і утилітарне боягузтво». Але все це не можливо узгодити з фашизмом, який намагається відновити всі моральні, навіть моралістичні цінності Італії! Це дивує і нас.

Марінетті визначив, що футуризм – це мистецтво вільного вірша, вільного вираження, слів на свободі, а от фашизм натомість жадає ще більшої суворості у загальному навчанні, повернення до латині.

Один надзвичайно суперечливий пункт стосується питання інтернаціоналізму. Фашизм – політичне зусилля, яке є надзвичайно італійським, це не дивина. Сам Муссоліні стверджував, що італійський фашизм не здатний утворювати альянси з фашизмами інших країн або з рухами, які запозичували штам італійського фашизму. Через це, всі інші фашисти – це націоналісти до мозку кісток, які неодмінно налаштовані проти італійської нації. Як приклад Преццоліні наводить зазіхання мадярських фашистів на територію Італії, що своєю єдиною кінцевою метою прагнуть повернути Фіуме до Мадярщини, або хорватських усташів, яким сниться італійський Трієст.

З огляду на це, не можна не визнати що футуризм, навпаки є рухом міжнародного характеру. Не дивуйтесь! Сам Марінетті визнав, що по всіх частинах земної кулі у 1920-1930-х рр. вже були російські, американські, австралійські або німецькі футуристи. Слід підкреслити, що футуризм знайшов своє логічне місце тільки в одній державі – в СССР. Саме тут більшовизм і футуризм сформували щасливий союз у вигляді совєцького конструктивізму, що лякав нас колись своїми екземплярами у дитинстві. Офіційним мистецтвом більшовизму, завдяки потугам “великого шанувальника сучасного мистецтва” Йосифа Сталіна, став футуризм. Пам’ятники жовтневої революції, а пізніше і монументи червоноармійцям та гебістам, партійні пропагандистські плакати, навіть совєцькі книги несуть слід футуристичного мистецтва і його ідей. Але, слід застерегти читача, що цей слід містить виключно ідеологічний антинародний характер!
І це абсолютно логічно і зрозуміло. Дві революції – футуристична і більшовицька, дві анти історії, що прагнуть руйнації свідомості завжди були союзниками. Обидві хочуть зруйнувати минуле і все перебудувати на новому індустріальному фундаменті. Фабрика як символ пролетаріату була невичерпним джерелом політичних ідей більшовиків, але вона також була натхненням футуристичного мистецтва.

І ось, ключове питання: як футуристичне мистецтво може крокувати в ногу з італійським фашизмом? Це було непорозуміння, яке народилося тільки з обставин близькості людей – Марінетті та Муссоліні, лише з випадкових зіткнень, з сущого безладу різних сил, які привели Філіппо на сторону Беніто. Примарна єдність футуризму і фашизму, через дружбу їх ідеологів, відмінно працювала лише в дні революції, але стала нестерпною у часи фашистського уряду, державного порядку.

Італійський фашизм не може прийняти руйнівну програму футуризму, адже зі своєю італійською логікою він повинен відновити ті самі цінності, які суперечать футуризму. Дисципліна та ієрархія в політиці – це також дисципліна і ієрархія в літературі і мистецтві. Слова стають порожніми, коли політичні ієрархії неефективні. Фашизм вже вважав засвоєним у футуризмі все, що могло служити першому стимулом, а тому придушив у другому все те революційне, антикласичне і непокірне, з погляду мистецтва і державного порядку та дисципліни.

Футуризм в Італії за фашизму не став панівним, бо був опозиційним, руйнівним, не класичним і не традиційним. У СССР все було навпаки – руйнація і хаос стали гарним полем для футуризму. А ось, як приклад, і ключова відмінність: у фашистьскій Італії футуристична скульптура залишається тільки ескізом, в той час як в СССР стає дійсністю і рупором ідеології марксизму-ленінізму.

Денис Ковальов, спеціально для Zentropa.net

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *