Ефемерний…

Mсн, «чати», форуми, видеоігри, сентиментально-сексуальна дромоманія, споживання аж до залежності, покупки аж до неврозу та високі дози телебачення… заняття, які щоденно заповнюють сучасне буття, перетворюючи його на постійну нав’язливу нудьгу.

Такі патетичні дітячи забавки є єдиним рятувальним кругом, який винайшли сучасних неогуманісти у спробах хоч ненадовго відволіктися від свого бездіяльного ледарювання та якнайглибше сховатися від дійсності, від її примусів, відповідальності, труднощів, утоми, розчарувань, жорстокості та вимог.

Занадто відгодована, занадто приємно обігріта, без труднощів одягнена та вихолена, зайнята в кращому випадку 39 годин на тиждень усілякими «підробітками» у сфері обслуговування, які дуже часто лише умовно можна назвати роботою, ця необуржуазна маса занадто швидко опинилася наодинці сама із собою і стоїть перед тривожною бездонною порожнявою, що розверзнулася під її ногами через релігію індивідума-короля та його так званої всемогутньої «свободи», яка насправді є лише її відриванням від Традиції і, таким чином, від обов’язків та правил, які вона включала в себе, і дотримання яких заповнювало та впорядковувало ритми життя навколо такого цінного та складного сплетіння обов’язку, солідарності, праці, відданості, підтримки колишніх порядків та переходу до нових.

Відтепер цінується виключно людина сама по собі та ті особисті задоволення, які вона може дістати із власного існування. Зменшена до такого нечуттєвого гедонізму, людина, яка вперше пройшла через ефемерний ентузіазм сп’яніння та самотності, вмирає від нудьги.

Відрізаний від мистецтва (позаяк мистецтво є не лише чуттєвою насолодою або постановкою «концепції», але воно втілює прагнення до Бога й абсолютного, яке він уособлює…), віддалений від літератури (який сенс могли б мати ці слова з минулого чи іншого виміру для того, хто вважає себе незрівняною індивідуальністю, унікальною та неприхильною ні до чого, чистим продуктом лише своєї волі?), нездатний любити когось, окрім себе самого (не існує справжньої любові без бажання будувати сім’ю та мати дітей, тобто без прагнення залишити себе у віках), сучасний зомбі може лише несамовито і в той же час патетично рухатися, намагаючись замаскувати свою вимороченість та свою нещасність в очах «інших», цієї армії клонів, що стали останніми суддями.

70 чи 80 років подібного існування, проведені на шматочку землі без почуттів, розвалившись у пухнастих аксесуарах комфорту, без минулого, без своєї ідентичності, без сподівань і намагань безкінечно сягати нових горизонтів не може мати ніякого сенсу. І тоді виникає потреба в великій кількості алкоголю, великій кількості ліків, великій кількості тимчасових кохан(ок)ців, оргій, сеансів психотерапії, саєнтологічного необуддизму та екзотичного туризму задля того, щоб заповнити цю порожнечу.

Людині потрібно стати величнішою, ніж вона є. Епоха забороняє їй це, що і є головною причиною, за якою їй життєво необхідно боротися з епохою та перемогти її.

Зентропа

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *