Честертон сьогодні

Добродушний, життєрадісний та огрядний чолов’яга, просто таки втілення «Старої доброї Анлгії», Ґілберт Кіт Честертон (1874-1936), образ далекий від лику послідовного революціонера. Тим не менш, Честертон надзвичайно описував партійну політичну систему як театральний фальш, повен солодкоголосих акторів-мудрагелів, пройдисвітів, котрі потакають найпримітивнішим потребам своїх виборців в своїх діях та промовах.

Його твори настільки ж точно описують політичні партії сьогодення, аж наче вони взяти з честертонових часів:

«Спливе багато часу, доки отрута партійної системи зникне з політичного організму. Деякі з її непрямих впливів є найбільш небезпечними. Один, особливо небезпечний, полягає ось у чому: для більшості англійців партійна система фальшує історію, особливо історію революцій. Вона фальшує історію, оскільки він спрошує історію. Вона фарбує все в блакитний, або ж помаранчевий колір, точно в стилі свого тупенького політичного цирку: в той час як правдива революція має стільки ж кольорів як світанок… ну або кінець світу. І якщо ми не позбудемось цього непорозуміння, ми припустимось жахливих помилок про справжню революцію, котра стає дедалі більш ймовірнішою.» (Лихварська утопія та інші оповідання.)

Майбутнє не за політикою «правих» чи «лівих» партій, що дедалі більше виглядає як глибинно-беззмістовна дихотомія, фальшива дилема, поділ націй на два табори визначені паразитичним політичним класом. Політичний розлом майбутнього проліг між патріотами та космополітами. Ми бачимо відображення цього розуміння в нещодавніх (революційність яких, одначе, під сумнівом) успіхах Партії незалежності Об’єднаного королівства (UKIP) та перемогу Національного фронту у Франції, що поставила під загрозу status quo та спричинила конвульсію в лібералів. Одначе, і цього разу мусимо пам’ятати Честертонове напучування, що справжня політична революція не можлива без суспільних реформ.

В Україні св.Феодосій Чернігівський благословив цехову систему подібну до Честертонової задля перетворення суспільства. Святий бачив потребу для нації в якомога ширшому розподілі власності на майно та знаряддя праці та створення організацій які б це уможливлювали. Якщо ж єдиним порятунком для нації буде представлення своїх суспільних інтересів в державному апараті, люди не отримають справжньої свободи, але пристосуються до батьківсько-дитячих відносин.

Націоналісти котрі вбачають знаки майбутніх перемог в теперішніх електоральних успіхах націоналістичних партій мають тверезо поглянути на факт, що реакційне невдоволення виражене в голосування ніяк не відображає рівня національної свідомості. Нація є досить відмінною від держави, а нинішня Великобританія та Франція є глибоко виродженими культурами, далекими від традиціоналізму, а суспільні групи впливу майже завжди захищають інтереси національних меншин та статевих збочинців. Допоки рухи національної свідомості, організовані за принципом «знизу до гори», «національні гільдії» не будуть створені в Європейських країнах, доти ми не побачимо очікуваної соціал-національної революції.

Джон Вільям Говелс,
спеціально для Zentropa.net

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *