Americanpolis

П’єр Кребс

У комерційній культурі, на зразок американської, індивід, що позбавлений зв‘язку з суспільством, відчуття приналежності до історії і культури певного народу, змушений триматися за перебільшене відображення власного маленького «я», оскільки це є його останнім шансом надати своєму життю якогось мінімального змісту. Проте зосереджуючись виключно на собі, індивід звичайно схильний до надмірного розширення сфери інтимних відносин. Еґо-космос стає останнім притулком, де можна уникнути незручності, що робиться все докучливішою — анонімного натовпу. Цей натовп сприймається як чужорідне тіло саме тому, що він припинив своє існування як спільнота. Перебуваючи в тенетах нарцисизму, індивід дедалі більше перетворюватиметься на жертву замішання духу, постійної депресії, хронічної тривоги і екзистенційних страхів, поширення яких, підігріте психологами та медиками, є симптомами неминучих неполадок в егалітарному суспільстві.

Саме це й залишається найбільшим парадоксом нашого егалітарного суспільства — згаданий натовп є місцем найбільшого змішання, але водночас він є місцем найгіршої, безнадійної самотності, яка виростає з мільйонів та мільйонів самотніх «я», які все еґоїстичніше, все болісніше чіпляються за «мікро-долі» їх понурого життя у пошуках мінімального щастя. Воно, однак, стає все більш недосяжним через різнорідність зібраних до купи індивідів. Проте егалітарне суспільство і не пропонує іншого життєвого плану цим кочівникам. Хіба можна собі серйозно уявити, щоб у такому світі егоцентричних переконань, де прагнуть виключно особистого задоволення і матеріального благополуччя, людина могла б бути ще й змістовною людиною, здатною долати себе, перевершувати себе і будувати саму себе! Як може людина залишатися справді людиною, якщо чинники, здатні підняти її до носія високих ідеалів більше не існують? Як може людина пізнавати і досліджувати себе, якщо її позбавлено почуття приналежності до живої спільноти, з її долею та історичною візією культури і політики?

У суспільстві, де ієрархію людей сфальшовано до нівелюючої рівності індивідів, де стерто їхню етнокультурну свідомість і розірвано зв‘язки із спільнотою, природно не залишилось місця для людини волі до влади, людини, що хоче розбудовувати саму себе. Залишилось лише терміти, всі рівні у рівному світі, що став, утім, для них байдужим.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *