Релокалізація

Часопис “Identitaires”, № 4
Релокалізація постає на противагу делокалізації. Сьогодні світова система переносить підприємства, створюючи масове безробіття і відсутність надії на майбутнє. Вона пересуває людей, прирікаючи їх на вигнання та еміграцію. Вона встановлює низьку платню, посилюючи конкуренцію між корінними трудівниками та іммігрантами, кількість яких постійно зростає. Вона переводить капітали в «податковий рай» для уникнення колективних зусиль та податків.

Релокалізація – це застосування правил, відмінних від тих, що були встановлені вільним міжнародним обміном. Це означає зміну контексту з одночасною підтримкою вільної економіки. Це запорука від потрапляння в занадто дорогу облуду повністю спланованої, «радянізованої» економіки.

Релокалізація відповідає щоденним потребам суспільних і сімейних зв’язків, стабільності, самобутності і укоріненості. Вона, відтак, постає творцем міцних людських цінностей, тих, які світовий капіталізм, зі своїми посіпаками-ліваками, намагається повністю знищити. На противагу одноманітності всесвітніх речей одноразового використання, вона випромінює самобутність, мистецтво та культуру.

Завдяки своїй гнучкісті і пристосовуваності, релокалізація дає відповіді на питання сучасного світу. Якщо мова йде про великі проекти, за зразок оборони, технологічних досліджень, систем транспорту та управління, доступу до енергоресурсів, вона природним чином вміщується на локальному континентальному рівні (Європа – наддержава). Якщо мова йде про економіку забезпечення потреб, торгівлі чи послуг, то релокалізація повністю втілиться на регіональному та місцевому рівнях. Таким чином, вона становить протиставлення глобалізму, не впадаючи при цьому в примхи націоналізму, а також авторитарного, байдужого і технократичного етатизму – участі держави в керуванні господарством.

Релокалізація – це імпульс, горизонт, спроможність. Вона не є ні систематичною, ні обов’язковою, ні всезагальною. Таким чином, вона є повною протилежністю тоталітарним режимам, як соціалістичним, так і націоналістичним, минулого, рівно як і торговим та глобалістським режимам сьогодення. Вона автономна і дає відповідь на страх залежності шляхом створення прекрасних територій свободи та опанування свого майбутнього.

Релокалізація є глибоко екологічною; вона спрямовує нас до віднайдення змісту священного зв’язку людини зі своєю територією, відтак, змушуючи нас поважати життя та екосистеми, які нею керують. У них ми природним чином більше дбаємо про якість землі, яка нас годує, про сталість лісів, які нас оточують, замість постачання контейнерів несезонних продуктів харчування, і деревини, отриманої з далеких незайманих лісів.

Релокалізація проходить червоною ниткою в практичній діяльності наших предків – еллінів, засновників європейської цивілізації; своїми містечками, з осяжними для людини розмірами, вони протиставляються мегалополісам та іншим східним вавилонським вежам. На відміну від цієї надмірності, якої так боялися греки, релокалізація передбачає встановлення економіки з людським обличчям, на яку християнин, натхненний соціальною доктриною церкви, може покластись повною мірою.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *