• main

    Доля рибалок…

    Одним з перших завдань Смолвуда [губернатор Нью-Фаундленду в середині ХХ ст.] стала концентрація «людських ресурсів» – так він називав рибалок з тисячі трьохсот поселень, [...]

  • fisherman

    Не чекати милості господарів…

    Мовлячи про сучасне Бюржо, дядько Берт не добирав слів: – Нещасні вони сучі діти – ці робітники з рибозаводу! Надриваються за якісь вошиві гроші та ще й уважають, що їм пощастило. Але ти, синку, послухай, що я тобі скажу: вони ж справжнісінькі раби, й нічого більше. Навіть ще гірше рабів, бо ж вони, бач, вдя-а-ачні господареві цього смердючого смітника, і мають за щастя все своє життя працювати, щоб нагребти в крамниці всякої гидоти, яка потрібна їм, як рибі ноги. Машини їм стали треба, телевізори! Каналізація, підвісні мотори! .. А ти запитай у них, хто вони такі? Та вони й самі не знають! Вони тільки знають, чого їм хочеться. А хочеться їм стільки, що й свині за рік не зжерти. Вони стали тепер не кращими, за те бидло з Канади і з Америки! Весь світ готові проковтнути, тільки-но випала б нагода. Але ось тут вони й подавляться, Господи прости, захлинуться своїм же блювотинням! Я іноді думаю – може їм найбільш підхоже місце в божевільні? Адже що їм господар скаже, те вони й роблять, як діти малі! А йому на них наплювати з високої щогли. Згадай моє слово – все накуплене ними барахло піде прахом, і одного ясного дня вони побачать, що їм тільки й залишилося що перерізати собі горлянки…

  • Untitled-2

    Подалі від метушні

    … і дав собі слово, що колись переїду на цей острів і назавжди покину материк з його прагненням механізувати все на світі, з його божевільною пристрастю до безглуздого виробництва заради такого ж безглуздого споживання, з його згубною гонитвою за новизною виключно заради новизни, з його бездумним поклонінням дволикому «прогресу».

  • eskimos

    Пишатись пройденим шляхом

    Закостенівши в своєму “машинному столітті”, ми зазвичай вважаємо, що ці люди (ескімоси), позбавлені надійного захисту, наданого нашою прославленою технікою, буцімто вони живуть без жодної втіхи на краю цивілізації, віддають останні сили на жорстоку боротьбу за виживання і не мають жодного уявлення про “духовні цінності життя “. І попри те, що нашій вірі в технічну цивілізацію, яка нібито забезпечує людині гідний спосіб життя, буде завдано важкого удару, слід визнати: численні зустрічі з людьми снігів доводять помилковість цієї догматичної віри. Більшість з них жила гідно, поки наша жадібність, породжена манією величі, і самовпевненість не змусили нас втрутитися в їхні справи. Хіба не є гідним для людини жити в мирі зі своїм сумлінням і народом, в гармонії з природою, сміятися і любити без сорому, відчувати, що день прожитий з сенсом, не втрачати впевненості протягом усього життєвого шляху – від народження до смерті – і пишатися пройденим шляхом без зарозумілості?

  • farley

    Централізація?

    Централізація згубила не тільки природу цього колись здорового куточка планети; вона згубно позначилася і на людях, зруйнувавши систему взаємної підтримки, на якій будувалися людські взаємини. Раніше, до спорудження рибозаводу, кожне селище існувало саме по собі, і кожне нагадувало одну велику сім’ю. І всі ці сім’ї, по всьому узбережжю, чудово ладнали між собою. Кожен займався своєю справою, а коли потрапляв у біду, не боявся звернутися до сусіда. І сам був завжди готовий прийти іншому на допомогу. Ну а тепер цьому покладено край. Як звалили всіх в один казан, так відразу перемінився народ. Зіпсувався. Один на одного зляться, гризуться, гарчать, мов зграя собак, коли їх приплив зажене на якийсь маленький острівець. Кожен кожному заздрить, ревнує. Раніше такого не було. Адже самі себе спокою позбавили. Тільки й визирають – а не здобув чи сусід щось таке, чого в мене немає? Правду сказати, погань тепер народ в Бюржо.