Hot! Лемки

Лемківщина – історична українська земля, розташована в Карпатах, вздовж двох схилів Бескидів між річками Сяном і Попрадом (у межах сучасної Польщі) та на північний захід від річки Уж (у Закарпатті) до річки Попрад у Словаччині. На етнографічній мапі ніби язик, що глибоко вгризається у польську та словацьку територію – однак лиш гірські терени. Один з доказів, що раніше українці жили західніше і в рівнинних землях, однак багатовікова асиміляція зробила своє. В 5-10 ст. ці землі заселяють білі хорвати. “Білі” – за однією з версій західні, а за іншою – вільні (від аварського каганату, що в цей час підкорив подунавських слов’ян і волинян). Частина племені емігрувала у Далмацію, де змішалась з іншими слов’янськими групами. А на батьківщині починається праукраїнська інтеграція у межах Київської Русі. Як не дивно, на Закарпатті (відтяте угорцями ще в 11 ст.) зберігається етнонім “русин” – тоді як суздальці та смоленці ще довго не сприймались Руссю. Після падіння Галицько-Волинської держави північ Лемківщини загарбують поляки (далі частина Галичини), а тамта сторона гір залишається у складі підугорського Закарпаття.

lc Слід відзначити культурні здобутки лемків, зокрема в архітектурі. У церквах поєднується “бойківський” ступінчасто-пірамідальний тип з деякими запозиченнями готичної архітектури (витягнутість споруди і ін.). Традиційно на верхівці – дзвіниця з бароківськими елементами. Вся композиція виглядає органічно, нема враження несмаку. Народне сприйняття релігії проявляється у інтерпретації внутрішнього поділу на вівтар, наву і бабинець. Структури простору асоціюються з небом, земною спільнотою людей, що прагнуть до благочестя. Та з пекельним перебуванням нерозкаяних грішників.
У кінці 19 ст. польська інтелігенція добряче потрудилась над створенням лемківської ідентичності – “ти не поляк ані русин – ти єсть лемко, і тримайся свого”, як перехідної стадії до включення в польські групи (мазурів, поморів). Однак русини краю відчували як культурно-релігійну, так і етнічну відмінність. Дійсно, лемківський діалект деякі особливості подібні до польської мови – однак це лише наслідок інтенсивних контактів. Найзначніша ознака польського походження – сталий наголос на другому від кінця слова складі – поширений лише у західних районах Лемківщини. А глибинні риси дають підстави включати лемківський діалект не просто в рамки української мови, а й вужчої лінгвістичної зони – південно-західного наріччя (Галичина, Закарпаття, Поділля, південь Волині).

lemm33pУ 20 ст. формується місцева освічена верства. Повертається пам’ять про традиційні контакти з Великою Україною (діяльність повстанців під час Хмельниччини, захист Православ’я – багато селян вертаються в рідну віру, не зважаючи на протидію австрійського уряду). Близько 3 тис. лемків кинуто до Телергофського концентраційного табору під час Першої світової (триста з них загинули). Зараз російська пропаганда малює з них москвофілів, які відзивались на “карпаторосів”, “словакоросів” та інші кабінетні клички. Однак лемки дією показали свою політичну орієнтацію. В 1918 молода ЗУНР була швидко відкинута від лемківських кордонів. Однак місцеві жителі організували аж дві республіки, у статусі майбутніх частин Української держави. На заході У с. Команча на Сяніччині було проголошено створення Східнолемківської республіки, яка проголосила своє об’єднання з Західно-Українською Народною Республікою (ЗУНР). У той же час в с. Фльоринка на Новосанчівщині проголошено створення Західнолемківської руської республіки, яка виступала за солідарність з Радянською Україною та Радянською Росією. Обидві ці республіки були ліквідовані польськими військами. На заході Лемко-Русинська Республіка чи Руська Народна Республіка Лемків, заснована у Флоринці 5 грудня 1918. Республіку очолив Президент Центральної Національної Ради, Доктор Ярослав Качмарчик. Республіка робила спроби приєднатись до Карпатської України (в складі Чехословаччині) – бо обрид польський гніт. На сході проголошують Команчанську республіку. Її очолювала вибрана управа з 11 осіб, яку очолили о. П.Шпилька та селянин з Команчі Андрій Кир — комендант міліції. Виконавчий орган Команчанської Республіки мав назву “Комісаріат повіта Саніцького у Вислоці Великім”. На жаль, поляки здобули тимчасову перемогу.

В міжвоєнний період легше жилось під чехами.Вони і не пережили трагічних післявоєнних подій. У східних районах Польщі починається переслідування українського населення (за гадану підтримку УПА). 200 тис. лемків “добровільно” переселяються в УРСР (у закритих вагонах), де їх розпорошують. Однак діти та внуки зберігають пам’ять, хоч і асимілюються. В 1946-47 в результаті акції “Вісла” 140 тис. українців силою виселяють на “зємє одзисканє” Помор’я та Силезію, забрані у німців. Та навіть зараз виселенці ностальгують, намагаються на старості повернутись у батьківський край. Підтримується культурне життя – хоч і в чужому середовищі. На південних землях таких трагедій не сталось, однак словаки ведуть планомірне насадження псевдорусинської ідентифікації на Пряшівщині. І все таки, знакчна частина лемків бачить себе часткою українства. В нашій державі лишились лиш крихти лемківської землі – у північно-західному Закарпатті, в районі річки Уж.

lemmap

Підготував: Юрій Олійник

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *