Hot! Гуцули

Гуцульщина – чи не найвідоміший етнографічний регіон України. Трохи мовиться про лемків, майже нічого – про бойків та поліщуків. А гуцули – в усіх на вустах. Тут простягся хребет Чорногори, де панує Говерла. Поряд популярні лижні курорти (Яремча, Буковель), туристичні шляхи. На стику трьох областей (Франківської, Чернівецької та Закарпаття) колись пролягали державні кордони – між Польщею, Румунією (в пізнє середньовіччя – Солдавським князівством), Чехословаччиною (раніше – Угорським королівством). Одна з найславніших сторінок гір – діяльність опришків, що саме на Гуцульщині концентрувались, криючись у високих горах спускались на Покуття (Косів, Космач – з якими асоціюються подвиги Довбуша). В добу других визвольних змагань край прославився діяльністю боївок УПА, що в кінці 1940-х фактично домінували в краї (а більшовицька юрисдикція обмежувалась районними центрами і магістралями – та й то не надто надійно.

huc2Варто згадати малодосліджений фрагмент історії – Гуцульську республіку. Вона існувала на Рахівщині з листопада 1918 по липень 1919. У Ясіні створений озброєний загін на чолі з Стефаном Клочаруком. Вони зі значними втратами стримували натиск румунських військ, однак після втрати захисту з галицького тилу (після відступу УГА з теренів ЗУНР) втратили ініціативу. Оскільки єднання з Україною стало в найближчій перспективі неможливим, Головна управа республіки попросила включити її територію до Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини. Під Прагою в міжвоєнний період зберігались набагато кращі умови ніж в Румунії – однак і пам’ять не загинула, породивши сили Карпатської республіки 1939 року.

Гуцули населяють Верховинський, Косівськицй та Надвірнянський райони Івано-Франківської області, Путильський і частку Вижницького районів Чернівецької області, а а також Рахівщину на Закарпатті. Традиційно наші горяни проживали на Мармарощині (південь Закарпаття), і на східних відрогах Карпат на Південній Буковині. Тепер ці землі з двох сторін гір – румунські. За історичними даними, в часи Русі кордон проходив ще південніше – за Яси. Лише в 14 ст. розпочинається волоська колонізація, внаслідок якої виникли князівства романців (Трансільванія, Валахія, Молдавія). Діалект гуцулів входить у південно-загідну гілку українських говорів, однак має ряд особливостей. Ряд дослідників виводять їх з південного походження – від уличів та тиверців, що заселяли Подністров’я аж до моря. Одна з підстав – гадана етимологія “уличі-уцули-гуцули”. Інші вчені виводять етнонім з румунського означення розбійників – але важко визначити, що було першим (можливо, волоські колонізатори так сприймали корінне населення).

huc1

Популярніша версія – автохтонного походження від фракійських племен (агафірсів, даків), що населяли Карпати до 3 ст. Фіксується спадкоємність матеріальної культури, а римські історики згадують племена карпів, можливо слов’янізованих даків. Згадки про нього знаходимо до 13 ст. включно – на східних відрогах Карпат, південніше Гуцульщини (корінні молдавські землі). Швидше за все, русинське населення гір тоді складалось з чотирьох субетносів – лемків, бойків, гуцулів та карпів.

huc4

huc3

Як бачимо, для обох гіпотез характерна різнорідність походження рівнинних жителів (закарпатців, галичан) і горян. Якщо перші органічно успадковують традицію білих хорватів, то горяни поступово асимілюються в загальнорусинській ідентичності, зберігаючи свої особливості. Однак навряд чи неслов’янська спадщина може відігравати вагому роль – за століття сусіднє проживання сприяло єдністю як крові, так і мови з культурою. Навіть в релігійному плані, попри язичницькі пережитки – гуцули ідентифікувати себе з православними, навіть в часи насадження Унії. Церковна архітектура свідчить про творчість народу, що зумів інтегрувати свої особливості у християнський світогляд. Звісно, різниця в веденні господарства (мінімізація землеробства через кліматичні особливості, поширення полонинного вівчарства) та способі співжиття (відсутність сільського скупчення, тривале прожиття зі стадами на верховинах, в маленьких групах) сприяла особливостям менталітету – більш волелюбного, хоча і злегка гордовитого щодо рівнинних жителів. Та мірою наростання особистих контактів очищується почуття єдності з Великою Україною. Недарма багато культурних діячів, борців за волю України вийшли з Гуцульщини.

Підготував: Юрій Олійник

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *