Hot! Технократія

Євген Маланюк

Рахуємо, втручаємось і нищим.
Щоб дать стихії рукотворний шлях,
А дух людський стає, чим далі, нижчим
І, як була, так і пребуде грищем
Сліпих стихій незмінена земля.

Прокопуєм геометричні луки.
Прокреслюєм канву координат,
А Він з небес простре космічні руки
І над зухвальством сіє засів муки,
І смертю нам життя перетина.

Так марні, так нікчемні наші чари,
Щоб формула закляла темний міт.
Ось — світ живий, нестриманий і ярий:
В нім не спроектувати Ніяґари
Й бетонами не змалпувать ґраніт.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *