З аргентинських мотивів

Ігор Качуровський

Хай хоч вві сні мандрівки дальні…
(Максим Рильський)

Край затоки квіти сейбо червоніють навесні,
Розцвітають над водою пурпурові дерева.
Бо не згинуло без сліду сильне царство ґварані,
В квітах полум’я і крови древня раса ожива.
Ніби вранішня заграва в темнім дзеркалі води,
Ніби квіти і не квіти пломеніють як вогні.
То стоять, червоношкірі, мужніх воїнів ряди,
То розкрила царську вроду королева ґварані.

Там у вас морозні ночі, сніг лапатий і пухкий,
В білім смутку хуртовини зимові суворі дні.
А в листі ти знайдеш сейба полум’яні пелюстки:
Хтось про тебе пам’ятає в екзотичній стороні
Хтось тобі віддати хоче безмір сонця і краси,
Щоб тобі бодай приснились в навороженому сні
Теплим ранком край затоки зелень в сяєві роси
І між квітів пурпурових — королева ґварані.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *