Ортенбург

Ігор Качуровський

Сюди привіз — як скарб із Палестини —
Вельможний граф живу Христову кров,
Бо замок цей — був неприступний схов
Володарів безмежної країни.

На його місці ледве я знайшов
Над урвищем занедбані руїни:
Затерши пам’ять битв, і зрад, і змов,
На рештках веж здіймаються модрини.

Де мурували міцно, на віки,
Темниці для васалів бунтівливих,
Ростуть жовтогарячі маслюки,

Опеньки випинаються по зливах.
І злякано стрибає навмання
Заблукане окате жабеня.

3.1Х.1976

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *