Лісова квітка і я

Ігор Качуровський

Ні, надто гарна! Не покину, шкода.
І лівою якнебудь допливу.
І я підніс у правій — що за врода! —
Жовтогарячу квітку лісову.

Вербові віти — як зелені вії.
Сліпучі хвилі — переливна ртуть.
Оддалеки здавалося, мабуть,
Що над водою вогник пломеніє.

З уквітчаних гортенсіями вілл
Мене вітали пишнотілі дами.
І так були огидні — до нестями —
Фарбованість і штучні пози тіл.

Питалися: — Змагун? З якого клюбу?
Неначе тільки в клюбі змагуни…
Та я підніс угору квітку любу,
Проплив повз них — і що мені вони?

Ось мій причал: коріння вузлувате,
Ліани і некошена трава.
І тут зів’яне квітка лісова,
Що нікому її подарувати.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *