Hot! Колібія зимова, грудень.

Ігор Качуровський

Уже на озері лисніє мертве скло,
Пухнастим інеєм запорошило віти.
Ми — діти холоду. Немов би й не тепло,
Лише мороз і сніг нам повеліли: жити!

Студений свій багрець розносять снігурі,
І зимний дзвін навкіл розсипали синиці.
Та промінь соняшний, неначе в ятері, З
ловили влітку ми у плетиво грибниці.

Коли порожній парк суворо завмира,
Трава поклалась ниць, кущі — старечо-сиві,
Той промінь будить нас: це нам прийшла пора
Піднести голови у пружному пориві!

Листопад 1981

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *