Ліс як симбіоз

Потужним і глибинним було життя німецького народу біля лісу. Мов нагадування про лісові краї, в яких мешкали предки нашого народу, воно знову і знову звучить у піснях і переказах, міфах та казках. Людина Півночі володіє вродженим чуттям сутності і своєрідності природи, а разом з цим ясним і безпосереднім розумінням дива життя, яке в лісі розкривається тому, хто здатний його сприйняти. Ми бачимо в ньому живе ціле, хоча в окремих випадках не завжди розпізнаємо співзвучність великого гімну життя. У своїх народних і святкових піснях людина Півночі кожного разу заново намагалася пояснити собі потужне переживання такої загадки, як ліс. Чи промовляє вона про «вічно співаючі лісах», про свої «лісові краї», або розповідає про «священні моря і ліси», що простяглися «з меж тихих пагорбів аж до зеленого моря» , – це щоразу являє собою однакове вираження відповідності зв’язку з природою. Ніде германську людину не опановує глибше благоговіння, ніж в його рідному лісі.

Незліченні живі картини німецького пейзажу, які вчили відчувати нас художники – як наприклад, Швінд, Ріхтер, Тома – поети – романтики, перш за все, Айхендорф, які трапляються в середньо- і верхньонімецької областях, в Тюрингії, в Оденвальді, в Шварцвальді, в долинах Залі, Майна, Неккара, на рівнинах Рейну.
У Верхній Німеччині протягом століть розташовувався центр німецької культури, мистецького та духовного розвитку, там довго билося серце нашої народності. Так склалося історично, що цим пейзажем, який протягом тривалого часу являв для нашого творчого духу картину світу, за допомогою свого сплетіння з нашим світоглядом, мисленням, нашою наукою та мистецтвом, був для нас, зрозуміло, «німецький пейзаж».
Але ці ідилічно-романтичні картини, що народились в горах середньої висоти або горбистих місцевостях і лісових долинах, видаються нам також символами діяльного, безпосередньо пов’язаного з ріллею, життя. Здається, що ми відчуваємо, особливо як «німецький пейзаж», перш за все є проявом німецького життєвого характеру. Ось чим цей пейзаж являється і чим може бути, ґрунтуючись на тому, що він протягом століть визначальним чином впливав на наш народний характер і тим самим уподібнювався йому, так само як все більше і більше він підходив для його діяльності. Мені здається, що вщерть наповнені життям джерела почуття і насолоди краєвидом проростають саме звідси.

Часопис «Leitheft», 1944 рік.

Примітки:

1. Моріц фон Швінд (1804 – 1871) – австрійський художник і графік. Автор численних ілюстрацій до німецьких казок та міфів.

2. Адріан Людвіґ Ріхтер (1803 – 1884) – найпопулярніший німецький ілюстратор ХІХ століття. Роботи цього автора дослідники схильні вважати таким ж властиво німецькими, як, наприклад, казки братів Ґрім.

3. Йозеф Карл Бенедикт фон Айхендорф (1788 – 1857) – видатний поет та письменник німецького романтизму. Один з найбільш вагомих німецьких ліриків. У своїх творах часто передавав глибокі релігійні відчуття та любов до природи.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *