Hot! Проти глобалізації

Від редакції: до вашої уваги інтерв’ю французького екологіста, суспільного діяча, політика та підприємця Лорана Озона французькій газеті “L’Action_française”.

Розкажіть читачам про те, як складалися ваші політичні погляди.

Я почав займатися політикою, будучи ще зовсім молодим. Тоді я належав до партії Зелених. По суті, ця партія утворилася випадково і складалася напочатках переважно з правдивих натуралістів, обурених руйнівними діями людини щодо природи, до свого життєвого простору. Так утворилася партія Зелених, яку поступово захопили і спотворили троцькісти. Потім я протягом десятка років працював у часописі «Recours aux forêts» («Відхід до лісу»), метою якого було створення фундаменту політичної екології. Ми постійно організовували корисні дискусії на цікаві для нас теми.

Назва часопису нагадує про Ернста Юнґера…

Дійсно, це відсилка до його книги «Der Waldgang» [Іноді перекладається як «Трактат про повстання або Відхід до лісу» - прим.пер.]. Для Юнґера ліс символізував можливість зробити висновки, відштовхуючись від зовнішньої точки зору (foris на латині означає «зовні»), переосмислити свої політичні погляди. Ліс завжди був місцем спротиву і символізував альтернативу для тих, хто поривав з порядками, встановленими в суспільстві.

Ви – твердий противник глобалізації. Чому?

Глобалізація – це явище, яке прискорює темпи свого зростання й охоплює багато аспектів нашого життя. Перш за все, це об’єктивна сторона: зростання кількості технічних і наукових засобів та їх поширення на всій планеті. Також глобалізація – це економічний проект, метою якого є досягнення повної взаємозалежності всіх країн світу. Це також культурний проект, мета якого сьогодні – не стільки встановлення єдиного всесвітнього управління, скільки перетворення народів у взаємозамінних виробників і споживачів, єдиним прагненням яких є задоволення своїх низьких і штучно створених потреб. Нарешті, глобалізація – це політичний проект, наслідком якого стане поступове зникнення всього того, що робить цей світ красивим: різноманітності життів і культур, в яких нашими предками накопичено так багато сил для самозахисту – сил для того, щоб вижити. Як підкреслював Клод Леві-Стросс, мова йде про вибір фундаментальних цінностей. Ось чому народи сприймають культуру, в якій вони живуть, як абсолютну, а з боку вона видається суб’єктивною. В завдання глобалізації входить знищення культур, оскільки це проект раціоналізації, об’єктивації і використання ресурсів. Тобто всі форми живого перетворюються на деталі гігантської техноекономічної машини, яка знищує народи, сіє війни, лиха та людські страждання. Звичайно, людям необхідно знати, як цьому перешкодити.

Якщо «еліта» вважає глобалізацію неминучою, хто тоді зможе протистояти їй і яким чином?

«Еліта» – від неї лишилась сама назва. Ці люди спеціально змішують в одну купу поняття об’єктивної глобалізації (наприклад, сільського господарства) і олігархію всесвітнього масштабу. У першому випадку переважають позитивні ефекти, негативні ж можливо компенсувати. У другому мова йде про захоплення і підпорядкуванні ресурсів, ринків, народів і територій з однією єдиною метою – її я вже назвав. Це вимагає перебудови світу. Ось з цим треба боротися. Як? Та дуже просто: не забуватимемо, що, крім націй, існують і інші історичні одиниці. Принаймні, для французів. Звичайно, деякі з них прив’язані до інших форм людської організації (регіон, Європа). Для мене форма організації не настільки важлива: головне, щоб вона давала народу можливість виживати і задовольняти свої основні потреби.

Однак, ви вважаєте, що нація – це ключове слово…

Абсолютно вірно. Ніяка інша приналежність, ні до Європи, ні до регіону, не надасть нам можливості вести політичну боротьбу. Тільки в рамках нації ми можемо протистояти руйнуванню соціальних систем, зрадництва правлячих класів, деградації шкільної системи, ненависті, міграційної анархії, збройним вторгненням. Не кажучи вже про кліматичні катастрофи і проблеми, пов’язані з генерацією енергії. Народи дедалі більше стурбовані цими проблемами. Народам потрібен захист. І ось уже тридцять років як олігархія захопила нашу державу і перетворила її в інструмент втілення своєї волі. Отже, наша мета – відновити контроль (наскільки це ще можливо) над французькою державою, з її історичними помилками, але також з її величчю, щоб знову зробити її органом захисту населення.

А французи готові підтримати вас? Розглянемо, наприклад, ситуацію з євро. Згідно з недавнім опитуванням, лише 30% французів за те, щоб відмовитися від нього. І не тому що європейська валюта так популярна, а тому більшість вважає, що від цього нікуди не втекти.

Найчастіше нас просто неправильно розуміють: ми не хочемо повалити євро, ми хочемо нагадати, що функція валюти – бути засобом економічної та політичної спрямованості, в той час як роль економіки полягає в тому, щоб задовольняти потреби населення, за якими повинна пильно стежити політика. Така, з політичної точки зору, місія економіки. Валюта, таким чином, є лишень економічним інструментом, що сприяє досягненню даної мети. А тепер питання : чи виконало євро, з моменту свого створення, свою функцію валютного інструменту? Більшість французів відповідає негативно.

Ви вважаєте також, що для протистояння глобалізації необхідна релокалізація робочих місць та виробничих потужностей?

Не випускаючи з поля зору загальних макроекономічних питань, необхідно встановити соціальний протекціонізм нового типу, заснований на релокалізації людської діяльності та економіки взагалі з метою територіального зближення місця роботи і виробництва з місцями споживання в якомога більшій кількості галузей, зокрема в сільському господарстві, яке важливо відокремити від економіки конкуренції. Деякі сектори економіки підпорядковані змагальному принципу: виробники з різних міст, країн і навіть з різних континентів копіюють один одного. Але французи не будуть терпіти таку залежність своїх основних потреб від ситуації на фінансових ринках. Ми хочемо самостійно вирішувати, що нам потрібно, а що ні.

Це не означає, що потрібно взагалі припинити обмін. Потрібно викорінити соціальний, економічний і валютний демпінг, потрібно захищати наш ринок, ущільнюючи його і обмежуючи товарний потік, що принесе також і позитивний екологічний ефект. Давайте купувати місцеві помідори, а не імпортні! Необхідно сприяти місцевому виробництву і найму. Можна, наприклад, впровадити спеціальний податок, який включав би в себе такий критерій як близькість місця виробництва і обробки до місця споживання. Слід встановити таку просту заохочувальну систему, яка також посилила б наскрізний контроль найму та процесу створення продукту в рамках малого та середнього бізнесу. Так ми здобули б політичну незалежність від багатонаціональних компаній і від світового товарообігу.

Що ви скажете на завершення?

Плин часу прискорюється, а значить, збільшується його руйнівний потенціал. У даній ситуації залученість до політику стає абсолютним пріоритетом.

Джерело: http://ozonpolitique.blogspot.com/2011/06/lutter-contre-la-mondialisation.html

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *