Hot! Політична екологія

Розкажіть, будь ласка, про ваш прихід до екології, локалізму, охорони довкілля, та певною мірою, до націоналізму.

Лоран ОзонПредставники мого роду переважно дотримувались «лівих» поглядів. У мене в родині були військові, службовці, підприємці, митці, люди медичних професій. Я завжди помічав, що бретонська і піренейська культури (у Франції кажуть «регіональна культура») накладають сильний відбиток на життя моєї сім’ї. Очевидно тому я так трепетно ставлюся до етнічних особливостей народів. Моя сім’я – баскського походження… Першою визначальною подією в моєму житті стала смерть моєї сестри. Вона померла від раку мозку в 16 років. Я чітко розумів, що тут зіграла свою роль лікарська некомпетентність. Тоді я раптом усвідомив цінність життя. Я раптом зрозумів, наскільки важливим є здоров’я і якою нераціональною і немічною часом є медицина (в плані етіології, тощо). Це багато в чому визначило мій інтерес до проблематики здоров’я в суспільстві і до гігієни життя. Я став аналізувати причини санітарних лих нашого часу і виявив, що за цим стоять агрохімічні корпорації і політична корупція. Так я і почав долучатись до діяльності в екологічних та антивівісекціоністських організаціях. Я спочатку був небайдужим до проблем екології – саме тому я ними займаюся. Все це походило від родини. І до речі, я не націоналіст – в тому сенсі, в якому це слово розуміють у Франції. Але якщо визначати націоналізм як боротьбу за право народів залишатися в історії і зберігати свою автономію, то я, звичайно ж, націоналіст. Якщо коротко, то я розрізняю народ – масу (народ «політичний», штучно створений організаціями – сукупність людських істот, що займають певну територію) і народ – форму (чутливу й історично схильну до яскравого самовираження субстанцію – мінливу, але завжди здатною залишатися впізнаваною). Другий пункт, який відрізняє моє розуміння націоналізму від «французького» – це чітка межа, яку я проводжу між державою і народом. І я вважаю, що такий націоналізм – державний, світський, централістський і масотворчий – в жодній європейській країні не виражений так яскраво, як у Франції.

Ви особистість, знана за свою активну суспільну позицію. Як Ви можете описати концепції екології та ідентичності сьогодні?

Для того, щоб відповісти на Ваше запитання, слід докладніше зупинитися на цих двох поняттях. Для нас, європейців, ідентичність – це не тільки наше коріння. Ми – першовідкривачі, винахідники, мандрівники, будівники, науковці. Нашу ідентичність неможливо сплутати з ідентичністю інших народів світу. Екологія спочатку вивчає відносини між живою істотою та її середовищем. Це наука про спільноти. Коли стали очевидні наслідки шкоди завданої природі, екологія поступово трансформувалася в громадський рух. Воно різко критикує ринкове і індустріальне суспільство і пропонує альтернативні проекти, які так чи інакше, заслуговують на довіру. Зв’язок екології та ідентичності очевидна. Це – успадкований зв’язок. Загальний контекст тут такий: збереження і повага до сталого – традицій, звичаїв, природної рівноваги, тощо. Абсолютна протилежність утопії (u-topos – «без місця»). Екологія та ідентичність ставлять за мету збереження світу, який руйнується, гублячи день за днем свою чарівність, свою красу, свою пам’ять. Синтез екології та ідентичності здається очевидним. Тим не менш, нам слід пам’ятати ще про дещо. По-перше, не можна складати зброю і обмежуватися однією лише полемікою. По-друге, не потрібно бути реакціонерами, оспівувати минуле і вважати себе нездатним щось змінити. Найкращий спосіб донести ідею – це забезпечити її практичне втілення. Найкращий спосіб змінити світ – здійснити синтез розумного віталізму і консервативної практичної думки.

З яких дій, на Вашу думку, слід почати боротьбу з глобальною екологічною кризою?

Для того, щоб відповісти на це питання, потрібно спочатку зрозуміти, що саме ми розуміємо під екологічною кризою. Не вдаючись глибоко в подробиці, відзначимо, що екологічна криза – це не просто криза управління ресурсами. Це криза відносин, які ми встановили з іншими формами життя на Землі. Взяти хоча б навіть сам термін «ресурс». Яке внутрішнє значення цього слова? Ніякого. Єдина цінність «ресурсу» в його корисності для того, хто його таким називає. Перетворення світу в сукупність товарів, трансформація живого в «ресурс» – ось наслідки повільних, але глибоких змін у нашій культурі. Екологічна криза – це можливість визнати, що ми не просто наштовхнулись на проблему управління коштами і ресурсами, ми зазнаємо глибокої культурної кризи, наслідки якої виходять за рамки екологічної сфери і зачіпають значно ширші аспекти нашого життя. Людина стала геологічною планетарною силою, і в центрі цього процесу знаходилася Європа. Однак вона породила й антитіла, які зможуть зупинити руйнування краси, добра, вільного та спонтанного життя. Європейці першими заразилися цією хворобою, і вони ж знають шляхи зцілення. Отже, ми знайшли для себе новий сенс життя на землі – виробляти антитіла, які боротимуться з матеріалізацією життя. Заради цього варто існувати, заради цього варто жити, заради цього варто взяти на себе владу. Необхідно займатися політикою. Що стосується індивідуальних правил, вони прості:

  • Споживати, використовувати і/або виробляти здорові незабруднені продукти;
  • Провадити діяльність в своєму безпосередньому оточенні і самим користуватися послугами звідти ж;
  • Любити і захищати природу в нас і навколо нас;
  • Прагнути до автономії, адже це умова свободи і справжньої сили;
  • Не відмовлятися від застосування сили. У цьому теж є істина.

У політичному плані, наш пріоритет сьогодні – повалення міжнародної фінансової системи, замішаної на анархії долара і на олігархічному ладі Бреттон-Вудської системи. Це глобальний, а не тимчасовий пріоритет. Я вважаю так, тому що олігархічна фінансова система, по-перше, більше за інших відповідальна за розграбування планети, а по-друге, не дає ані найменшого шансу на розвиток суверенних спільнот, що усвідомлюють свою спадщину, здатних на довгострокові дії і відповідальних за результати своїх рішень.

Однак цього недостатньо. Необхідно послабити світовий вплив безвідповідальних міжнародних корпорацій. Також для екології дуже бажаним є врегулювання міграційних та енергетичних потоків, а також демографічної ситуації.

Деякі націоналістські і взагалі праві угрупування в Європі, і особливо в Північній Америці, повністю ігнорують екологічні проблеми або приймають різко анти-екологічну позицію. Яка ваша думка про такий підхід і його причини?

Політична екологія критикує (і часто – розумно) «державницьку» політичну історію і її руйнівний потенціал щодо людини та природи. Екологія також виступає проти ідеологічної нерозвиненості деяких націоналістських сил, які іноді одночасно є силами олігархії. Одним словом, у націоналістів та екологів розбіжностей вистачає. Додамо до цього, що політичною екологією часто займаються представники ультралівих підривних груп, яким чужі проблеми ідентичності. Це і є корінь всіх розбіжностей між двома розглянутими політичними сегментами. Проте всі ми знаємо, що, будучи прив’язаними до нашої культури, до нашої історії, до нашої території з усіма живими істотами, які її населяють, ми ось вже тисячі років є частиною ДНК-об’єднань, які виступають за збереження ідентичності. Ми спостерігаємо і відчуваємо рани, завдані нашій природі. Ми уважні до здоров’я своєї популяції. Екологія – це наша пристрасть, наш інтерес, наше зобов’язання, адже ми знаємо, що наша культура, здоров’я, діти і територія коштують дорожче тих грошей, що лежать у нас в кишені. Для того щоб примирити націоналістів і екологістів, необхідно змусити їх переглянути своє ставлення до сили і влади. Екологістам слід включити досвід історії та політики в своє інтелектуальне і часто нереалістичне бачення речей. Націоналісти мають усвідомити важливість взаємодії, силу мирного співробітництва і відійти від свого соціального дарвінізму, через який вони нерідко залишаються в меншості. Перший, хто зважиться на такий синтез, виграє собі простір для політичного самовираження і займе місце в історії.

Опишіть, будь ласка, довгострокові і короткострокові плани і завдання організації «Maison Commune» (фр. «Спільний дім»)

«Maison Commune » – це організація, діяльність якої спрямована на визначення, а відтак на формуванні особистостей з політичним потенціалом. Наша мета – відзначати молоді кадри на політичній периферії, впливати на них і допомагати їм без претензій на контроль та координацію їхніх дій. Ми дозволяємо кожному розвиватися самостійно і не зазиваємо людей насильно – всі семінари та проекти організуються виключно за їх особистою ініціативою. Коли комусь із них потрібна допомога, ми намагаємося звести їх з тими, хто може їм допомогти. Ми вважаємо, що модель політичних осередків застаріла. Ми вважаємо, що грамшизм застарів. Ми вважаємо, що го краще за шахи. Ми вибагливі, і у нас не демократичний лад

Який ваш досвід міг б стати в нагоді в Східній Європі? Чи можете Ви порадити нам якісь свої проекти?

Досвід «Maison Commune» не завжди можна застосувати до інших країн. Я мусив би краще дослідити вашу країну, щоб зрозуміти, що ми можемо звідти взяти, а що, навпаки, привнести. Мене турбує лише зловживання інтелектуалізмом серед прихильників збереження ідентичності. Мета будь-якої хорошої розумової роботи полягає в підживленні розуму і волі того, хто її втілює. Тому радити книги для самоосвіти – небезпечне заняття. Хороша книга – та, яка подарує вам те, чого вам не вистачає. Радячи ту чи іншу книгу, ми повинні пам’ятати про це. Не кажучи вже про відповідність складності книги та інтелектуального рівня читача.

Здатність до суджень, об’єктивного і ясного розуміння світу виробляються завдяки знанню фактів, вивчення методів і логіки конструктивного міркування. Воля ж підживлюється символами, міфами, пристрастями. Ці дві мети освітньої роботи (метаполітики) іноді можуть суперечити один одному. Легенда, наприклад, може зміцнити вашу волю і роздмухати ваш запал, але вона не дасть вам яснішого і об’єктивнішого розуміння світу, в якому ви живете. Фактичні дані (наприклад, статистика) можуть забезпечити вас більш об’єктивним баченням ситуації, озброїть вас аргументами, але одночасно послаблять вас в духовному плані, позбавлять вас волі.

Я вважаю, що молоді європейці (а ми довше за інших, залишаємося молодими в силу так зв. неотенії…) самі не можуть чітко усвідомити, ким вони є в особистому та в колективному плані, і йдеться не тільки про їх коріння. Також їм бракує методів конструктивного міркування і ясного розуміння себе самих («Пізнай сам себе»), а якщо б воно в них було, більшість би читала б менше, та краще, бо не всім нам займатися однією лише стратегією. Уміння добре і правильно діяти набагато важливіше знання причин і методів цієї дії. І тільки ви знаєте, на що здатні ваші руки, дані вам Господом. Кілька днів тому хтось запитав мене «Що робити? », І я дав йому кілька порад. Деякі з них я наведу тут :

• працювати і боротися в контексті місцевого середовища;
• залишатися здоровим – духовно і фізично;
• не ізолюватись;
• переконатися у своїй здатності підтримувати свою автономність та безпеку;
• привести в світ дітей;
• бути вектором альтернативної та аргументованої інформації

Яка Ваша думка про так звану глибоку екологію та про скорочення виробництва і споживання (англ. degrowth)?

Я говорю про локалізм оскільки не вважаю вартим уваги концепцію скорочення виробництва і споживання. У ній забагато реклами, і її можна довго обговорювати. Мені особисто не подобається висновок про лінійність людського існування, який заважає нам зрозуміти, що мова йде про подолання, а не про реакцію, не про відкат назад. Єдина заслуга цієї концепції у вивченні тієї «машини», яка нас руйнує, в докладному розгляді абсурдної ідеї майбутнього, в якому все можна буде виміряти і підпорядкувати своїм бажанням. На ділі ж це чорна діра. Життя, позбавлене сенсу. Світ, позбавлений краси. Зниження зростання ніколи не стане антризростанням – лише антитезою стандартним думкам про світ, про природу, про життя.

Перерахуйте декілька філософів-екологів, яких ви поважаєте або чиї думки Вам здаються цікавими в рамках цієї тематики.

Виберіться на деньок поблукати лісом з друзями – це дасть вам більше, ніж читання. Але якщо ви дійсно хочете почитати авторів-екологістів, я назву вам такі імена: Серж Латуш, Теді Ґолдсміт, Арне Несс, Роберт Хайнард, Рудольф Баро і багато інших. Хоча я вважаю, автори, які творять у вашому культурному просторі, будуть більш корисні. Поезія, оповіді і народні традиції вашої країни можуть дати вам головне. Ніщо ніколи не приходить ззовні. Ви думаєте, що засвоюєте щось. Насправді ви дізнаєтеся це у себе всередині. Ви пізнаєте це заново. Але це вже було в вас. Можливо, серед вас і в вас самих уже міститься все, що вам потрібно для того, щоб вирішити проблему і творити вашу власну історію. Я закликаю вас будити, а не переконувати.

Існує думка, що нормативно-правові і законодавчі акти ЄС є однією з головних причин зникнення традиційного сільського господарства і деградації природи. Що Ви думаєте з цього приводу?

Євросоюз став важелем Бреттон-Вудської системи. Це велика помилка. Є ті, хто вважають, що потрібно зістрибнути з потяга, бо він ось-ось зійде з рейок і ті, хто хоче пробратися в кабіну машиніста і взяти поїзд під свій контроль. Я належу до другої групи. Але нічого серйозного не вийде без координації дій європейських народів, до яких я зараховую і всіх слов’ян. Наш «Спільний дім» слід дбайливо розчистити. Берімось до мітли і до роботи.

Яка Ваша думка з приводу видобутку і використання сланцевого газу, а також тих, хто лобіює ці справи, незважаючи на широкий громадський протест?

Я зазначу, що хороша енергетика повинна відповідати чотирьом вимогам:

1) Задовольняти реальні потреби повною мірою і протягом тривалого часу (потрібно звернути особливу увагу на цей параметр і на те, що теоретично може знизити його значення);
2) Забезпечити автономію і безпеку процесу видобутку енергії та зберігання її запасів;
3) Звести до мінімуму екологічні та санітарні ризики (забруднення, аварійність, тощо);
4) Мати вартість, відповідну потребам економіки.

Якщо хоча б один з цих пунктів не буде взято без уваги – така енергетична стратегія нам не підходить. Однієї лише незалежності ніколи не буде достатньо.

Ми, зі свого боку, наполягаємо на інвестиціях в дослідження можливостей перенесення енергетичного виробництва хоча б для місцевих потреб в місця безпосередньої експлуатації. Така релокалізація стала б чинником стабільності, автономії і дозволила б менше залежати від завжди ненадійних, дорогих, і схильних до постійного забрудення інфраструктур.

Нарешті, використання різних видів енергії та інвестування в дослідження альтернативних енергетичних джерел – це також вирішення проблеми. Необхідно оцінити вибір того чи іншого виду способу вирішення енергетичного питання у Франції, ґрунтуючись на публічному інтересі і спираючись на чотири названих мною пункти. Франція поховала всі надії, які покладалися на сонячну енергетику, хоча і досягла високого рівня в розвитку цього сектора. Мені вдалося повернути до Франції кілька світлих голів, відповідальних за сонячну енергетику, і я все ще переконаний, що це – серйозна альтернатива.

Про атомної енергію, яка, на жаль, все ще потрібна нам сьогодні, я скажу так: потрібно продовжувати проведення дослідженнь, і, що особливо важливо, вкладати гроші в забезпечення безпеки на всіх етапах її виробництва. Це небезпечна енергія. Необхідно зупинити роботу станцій, розташованих в зонах сейсмічної активності, і забезпечити незалежність керівників атомної безпеки від тиску з боку політиків і ділків економіки. Керівники атомної безпеки повинні слідувати лише одній меті : захисту населення. Вони повинні виправдати себе в цьому плані якнайкращим чином.

Сланцевий газ на сьогоднішній момент небезпечний, оскільки технологія гідравлічного (по суті хімічного) розриву пласта забруднює навколишнє середовище. Відзначають, що справжні резерви цієї так званої альтернативної енергії вичерпаються найближчим часом, і якщо сьогодні міжнародні нафтові корпорації намагаються активізувати небезпечний видобуток сланцевого газу, це відбувається з таких причин : збільшення прибутку, зниження частки енергозабезпечення Європи країнами СНД і майже тектонічне зближення Європи і Західного Сибіру, від якого в даному випадку залежить все.

Як Ви вважаєте, чи зможе Східна Європа підняти на ноги Європейську цивілізацію, врятувати її в царинах різноманіття й культури?

Тут, у вас, потрібно зробити одну дуже важливу річ: зізнатися один одному в наших помилках. Помилки в нашій і вашій історії. На відрізку між Францією і Уралом живе понад 700 мільйонів європейців. Незважаючи на наші відмінності і наші страждання, не дозволимо більше нікому з нас вторгатися на чужу землю і розв’язувати там війни для врегулювання звичайних конфліктів між братніми народами. Менше пристрасті, більше компетенції. Менше цинізму, більше почуття солідарності. Менше жару, більше світла. Ось чого я бажаю Європі і європейцям.

Джерело: Еколіга

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *