Спільнота

Група людей, внутрішні зв’язки якої організаційно збудовані на основі почуття спільної приналежності, спільної культурної спадщини, на основі бажання жити в колективі, на відміну від договірних зв’язків та індивідуальних інтересів, якими керується суспільство.

Спільнота – це найбільш природна форма соціальної організації, і разом з тим, вона найкраще сприяє культурному самовираженню. Будучи однорідною в етнокультурному плані, спільнота, на відміну від суспільства, складається раніше, ніж її власні організаційні форми. Однак спільнота не може існувати в чистому, первозданному стані – вона включає в себе і відносини між окремими індивідами. Така форма соціальної організації, заснована чи то на національній (національна спільнота) чи то сімейній приналежності (родова), на віросповіданні (релігійна), на спільних участі у військових діях (бойова), на спільному веденні справ (професійна), радикально відрізняється від соціальних відносин, які переважають в ідеологіях одностороннього індивідуалізму та егалітаризму, притаманним доктринам «соціального договору». Спільнота припускає багатовимірні відносини індивідів між собою. Організовано ці відносини за принципом холізму. Спільнота одночасно афективна, раціональна та багатофункціональна. Спільнота властива певною ієрархією. У спільнота є власна історія, доля; спільнота не обмежується цим часом. Її буття виходить за рамки життя індивідів і наділяє це життя змістом. Поняття служіння спільноті, боргу перед спільнотою перебуває в центрі поля наших етичних цінностей. Спільнота як модель соціальної організації, завжди привертала недогматичних «лівих» – це підхожа відповідь зростаючому нігілізму ринкового суспільства.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *