Расизм

- це слово, яким позначаються дві різні реальності: расова ненависть і расіалізм. Іноді люди плутають ці два поняття, і тоді виходить, що будь-яка констатація расових відмінностей спровокована ненавистю і не має під собою ніякої осмисленої основи. Расіалізм критикує тісне етнічне сусідство як чинник тиску, заздрості, громадських збурень, навіть громадянських війн і звеличує етнічну та культурну однорідність, як це робив Малькольм Ікс. Расова ненависть, навпаки, найчастіше є наслідком тісного співіснування. Як кажуть, «мультиетнічні суспільства = мультирасистські суспільства». У широкому значенні, яке суперечить значенню первісному, расизм розглядається як тенденція до виключення певної людської групи з причини її біологічної або культурної відмінності або з метою доручення її до тієї антропологічної та культурної моделі, яка вважається нормативною, чи з метою її приниження.

Расизм розвивається одночасно з космополітизмом, часто як реакція на посилений ріст числа імміграцій. Ідеологічно расизм може бути поверхневою реакцією на егалітаризм або на інтелектуальний тероризм, який використовує антирасизм як алібі (візьмемо, наприклад, доктрину прав людини). Звеличуючи світове етнічне змішання, зрівнюючи всі без винятку культури згідно західної моделі, ми підспудно позбавляємо людей і народи їх біологічної та культурної специфіки. Заперечуючи расовий фактор, ми нехтуємо расами інших, ми зводимо людський фактор до фактору індивідуального. Однак не будемо забувати про те, що расизм ексклюзивний, так само як і расизм інклюзивний зводить людську різноманітність, яка і складає багатство нашого виду, до уніфікованої моделі. Антирасистська боротьба слугує за алібі тим, кому не чуже насильство над свідомістю, тим, хто вважає расизм внутрішнім несвідомим станом. Держава зводить расизм в ранг карного злочину з метою його викорінення. Це алібі дозволяє також вважати злочином будь-яку опозицію або критику політики, що схвалює імміграцію.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *