Політика

- публічна діяльність або функція, метою якої є досягнення згоди, наділення чогось дружнім або ворожим статусом відносно певної збірної одиниці (наприклад, народу) і втілення в життя історичної долі цієї збірної одиниці в практичному, технічному та стратегічному вимірах.

Політика як функціональна діяльність є одним з атрибутів суверенітету, який може, наприклад, отримати своє втілення в державі. Держава в такому випадку стає інструментом, органом політики. Поряд зі своєю головною, суверенною функцією політика повинна підкорятися духовному або релігійному порядку, який несе в собі вищий сенс. Ідеологія ринкового суспільства оперує ліберальним визначенням політики. За індивідуалістськими доктринами соціального договору політика зводиться до управління речами, до договірних дій, які випливають з співставлення попиту і пропозиції, виражених в конкретні цифри. Політика, таким чином, підпорядковується економічній (техно-економічній) програмі, а політичні діячі виконують свою формальну роль для ЗМІ. Ніякого стосунку до “великої політики” це не має. Так суспільство стає аполітичним.

Держава втрачає не тільки свою суверенну функцію, а й політичну монополію, яка відтепер переходить до рук «прихильників», або тимчасово перебуває у тих, хто займається метаполітикою. Виродження політики призводить до двох можливих варіантів: її в державі стає або дуже багато (бюрократія), або недостатньо (втрата суверенітету).

Запечимо також класичне запитання про відносини між мораллю і політикою. Питання це вирішується по-різному, залежно від того, про особисту чи публічну сфері йдеться. У першому випадку ми говоримо про індивідуальну відповідальність, у другому – про колективну. Змішувати ці два типи відповідальності в силу певних моральних переконань – означає не брати до відома особливості двох суб’єктів будь-якої дії (індивід і група), помилково переносити судження, актуальні для окремого випадку, на загальну ситуацію.

(Фей, Фрезон & Стойкерс)

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *