Культура

Культура властива людині взагалі, вона є складовою частиною її фізіологічної природи. Культура – це те «сито», крізь яке ми «просіюємо» світ, тобто інтерпретуємо його, будучи позбавленими заздалегідь запрограмованих моделей поведінки. Таким чином кожна група, кожен народ створює власну особливу культуру, яка буде залежати від спадщини групи і від її середовища.

Людина біологічно запрограмована на те, щоб додавати до своєї вродженої поведінки поведінку культурну. Так, культура будучи генетичним потенціалом, може зазнавати добору та еволюціонувати. Термін «цивілізація» позначає зовнішній, матеріальний аспект культури – від простого до найскладнішого: мови жестів і мови, мистецтва, ідеології. Людство відчуває біологічну потребу в різноманітних, відмінних одна від одної культурах. З іншого боку, кожна етнічна група пристосована, «налагоджена» під свою власну культуру, навіть якщо ця культура еволюціонує. Звідси і небезпека акультурації (пристосування до чужої культури), і помилкове протиставлення культури (надбаного) біологічній природі (вродженому): насправді вони знаходяться в постійній взаємодії. Культури можуть впливати одна на одну, залишаючись незмінними, але, перебуваючи в рамках сучасної уніфікованої культури, людство ризикує здеградувати. Захист і просування специфічної української культури для нас – не примха, а спроба зберегти те головне, що в нас є. Людина, позбавлена культури, перестає бути сама собою. В найгіршому випадку вона втрачає частину своєї людської природи. Майбутнє українського й решти європейських народів сьогодні розігрується саме на культурному полі. Це те поле битви, на якому ми мусимо здобути свою першу перемогу.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *