Естетика

Слово грецького походження, що значить «те, що пробуджує сильне відчуття». Естетика пов’язана з уявленнями про красу, гармонію та прагненням форми.

Сучасна ідеологія зрівняйлівки зневажає та неявно демонізує естетику. Вона пов’язує (з повним на те правом) прагнення до влади з дисципліною, яку вона вважає по суті неприйнятною, «фашистівською» в дійсності. Ця ідеологія протиставляє естетику «етиці» та сходить корінням в етичну іконоборчу традицію.

В сучасній скульптурі, архітектурі, кіні літературі, театрі, та навіть в моді, потворне, недовершене, безформне та неприродне безглуздя, непристойність та вихолощеність дістало перевагу над естетикою, яка стала синонімом зловісного порядку.

З середини ХХ ст. сучасне мистецтво, заохочені панівною ідеологією, відкинуло будь-яке поняття естетики. Замість гармонії, сили форм, звеличення і посилення відчуттів та краси, перевагу отримують поняття абстрактного концептуалізму, що призводить до виродження, зумисної потворності, сприяння дилетантам. Відповідно гору бере абстракція, а інтелектуали поринають в морок жаргонізмів та незрозумілої маячні. Справжній естет, автентична творча особистість стають вигнанцями або зазнають ізоляції (витісняються на манівці), як політнекоректні. Відповідно, парадоксальним чином, суспільство, яке ніби прагне бути моральним та гуманним, вдається до надання привілеїв варварству, перевороту цінностей та витворення нових форм примітивізму.

Ми спостерігаємо за одночасним співіснуванням суперечливих речей:
1) Сучасне мистецтво, що дістає підтримку Системою
2) Культом, що перетворює минуле в музейні експонати
3) Комерційну та споживацьку субкультурами.

Сучасне мистецтво стало прямо протилежним авангардизму. Його жалюгідні підробки не фінансувалися протягом століття. Воно поєднує тупий педантизм, підробку, відсутність таланту і фінансові афери. В порівнянні з естетикою, сучасному мистецтву притаманні песимістичні або ж суїцидні цінності представлення, які породжують хаос та огиду, абсурд, паталогічні абстракції, деградацію, інфантильність, брудну та психотичну порнографію, звеличування примітивних форм (що провидець Селін назвав «культом там-таму»). На додаток до цієї вбогості, старечої імпотенції, постає вульгарний, штучний бум культури ганчір’я, яку власне до культури має стосунок, такий же, як біжутерія до коштовностей.

Відмова від естетики є ключовою для панівної ідеології. Для естетики, яка, по суті, є аристократичною на відміну від ідей широкого вжитку і бутафорних еліт. За своєю історичною суттю політика є видозміною естетики. Цілі Великої політики, по суті, – формування народу в історичному вимірі, формування цивілізації як творця великих звершень, перетворення самої цивілізації у витвір мистецтва. Ця концепція – протилежна сучасній теорії, що применшує роль політики в управлінні та розмиває поняття людської долі, відкидаючи творчі проекти державних діячів на догоду політичним кар’єристам.

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *