Буржуазність

Буржуазність – це склад розуму, загальна спрямованість думок, і в ширшому сенсі, ставлення до свого існування у світі, властиві для буржуазії, однак які застосовуються до сучасного суспільства незалежно від соціальних класів. Це, швидше, філософський концепт, ніж соціологічний чи економічний.

Примітно, що буржуазність демонструє негативні риси буржуазного складу розуму, які стають універсальними, тоді як про позитивні риси «підприємливої буржуазії» сьогодні ледь згадують. Буржуазність, яка протиставляється як народній, так і аристократичній думці, переважає в ринковому суспільстві і є властивою західній цивілізації в цілому. Буржуазності властиві такі риси: інтерес як моральне кредо, індивідуалістичне прагнення до негайного здобуття матеріальних благ, зведення нанівець ролі наступності в питаннях спадкування матеріальних благ, розважливий розум, «прибуткова» концепція існування, відсутність або мінімізоване значення такого поняття як «дар», бережливе ведення господарства, неприйняття ризику і будь-якого роду випадковостей, підприємницький склад розуму, спрямований на примноження багатства, бажання безпеки, схильність до космополітизму, байдужість до зв’язку і до загальних інтересів свого народу, байдужість до будь-якого релігійного почуття масового і безоплатного характеру, повне заперечення священного. Бужуазність сьогодні характеризує більшу частину європейського суспільства, і тут не йдеться про ярлики «правий» або «лівий».

Цитата:

«Буржуазність сама по собі, будучи за визначенням тривалим станом людської думки, є не що інше, як прагнення до усередненості серед незліченних крайнощів і антиподів, властивих людству. Візьмемо для прикладу одну пару протилежностей – розпусника і святого – і тоді наше порівняння стане зрозумілим. У людини є можливість поринути в роздуми, спробувати пізнати божественне, осягнути ідеал святості. Людина може, навпаки, з головою зануритися в життя, кероване інстинктами, чуттєвими бажаннями, сконцентрувати свої зусилля на отриманні миттєвої насолоди. Перший шлях веде до святості, людина стає заручником розуму, розчиняється в Бозі. Другий шлях веде до розпусти, людина стає заручником почуттів, розчиняється в розпусті. Що стосується буржуа, він намагається зберегти своє серединне положення між двох цих крайнощів. Він ніколи не загрузне в хтивості, ніколи не вдариться в аскетизм. Він ніколи не стане нічиїм заручником, ніколи не погодиться на самознищення: його ідеал, навпаки, полягає у збереженні свого «Я». Він не бажає ні святості, ні його протилежності; він не зносить абсолютного; він хоче служити Богові, але також й задоволенню; він хоче бути доброчесним, але не хоче втрачати свої блага.

Ось так, буржуа намагається влаштуватися проміж двох крайнощів, в помірній зоні, де немає ні гроз, ні жорстоких бур. І йому це вдається, але на шкоду тій насиченості життя і почуттів, що буває у людей, які не проти податися в крайнощі. Насичене життя розмиває риси власного «Я». А буржуа ніщо не цінує так, як своє «Я» («Я», яке в нього насправді існує лише в рудиментарному стані). Так, на шкоду насиченості, він отримує гарантію безпеки; замість божевільної віри в Бога він живе своєю спокійною свідомістю; комфорт замість хтивості, достаток замість свободи, помірна температура замість небезпечної спеки. Буржуа за природою своєю є слабо життєздатною, полохливою, боязкою будь-що втратити, легкокерованою істотою. Ось чому на місце влади він ставить більшість, на місце сили – закон, на місце відповідальності – право голосування.

Ясно, що ці малодушні істоти, як багато їх би не було, нездатні самостійно підтримувати своє існування, й через властиві їм особливості, не можуть грати в світі ніяку іншу роль, окрім як роль стада овець серед бродячих вовків. Тим не менш, ми бачимо, що в епоху панування сильних натур буржуа, хоч і будучи іноді пригнобленими, ніколи не залишаються ні з чим, і часом навіть здається, що саме вони правлять світом. Як це можливо? Ні кількість особин, ні доброчесність, ні розсудливість не можуть врятувати стадо від загибелі. Жодна медицина в світі не здатна врятувати життя того, чия життєздатність від самого початку ослаблена. Однак буржуазія існує, вона сильна, вона процвітає. Чому? (Герман Гесе, «Степовий вовк»)

Залишити відгук

Ваш е-mail не буде оприлюднено! Обов'язкові поля позначено *